Міноборони у відповіді на запит НафтоРинку повідомило, що у них відсутня інформація щодо планів продажу (приватизації) акцій АТ «Укрнафта». Наразі акціонерами Товариства є держава в особі Міноборони (частка володіння: 50% мінус 1 акція) та АТ «НАК «Нафтогаз України» (частка володіння: 50% плюс 1 акція).
Нагадаємо, що група Orlen висловила зацікавленість у розширенні своєї присутності в Україні та заявила, що веде переговори щодо можливої купівлі частки в АТ «Укрнафта».
Чи можуть інвестори придбати частку Міноборони?
Зауважимо, що з моменту примусового відчуження майна у вигляді акцій АТ «Укрнафта» та АТ «ТФПНК Укртатнафта» до суду з позовами зверталися колишні власники такого відчуженого майна. Вони наголошували на порушенні законодавства України, зокрема законів України «Про режим іноземного інвестування» та «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану». Зокрема, позивачі зазначали, що державні органи не мають права реквізувати іноземні інвестиції, за винятком випадків здійснення рятівних заходів у разі стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій (ст. 9 Закону Україну «Про режим іноземного інвестування»).
Однак суди звертали увагу, що з огляду на правовий режим воєнного стану застосуванню підлягають норми ЦК України, якими визначено можливість реквізиції майна в умовах правового режиму воєнного стану (ст. 353), та норми Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», які деталізують процес реквізиції майна в умовах правового режиму воєнного стану, які, у спірному випадку, мають пріоритет над приписами ст. 9 Закону України «Про режим іноземного інвестування».
Таким чином, у задоволені позовних вимог позивачів суди відмовляли.
Важливо, що по відношенню до майна Державою Україною була здійснена реквізиція. Поняття реквізиції регулюється положеннями ст. 353 ЦК України, у відповідності до яких реквізиція — це примусове відчуження майна у власника, зокрема, у період дії воєнного стану, після завершення якого особа має право на отримання компенсації та на повернення такого реквізованого майна.
Законодавство передбачає компенсацію за примусово відчужене майно в умовах правового режиму воєнного стану з наступним повним відшкодуванням його вартості, яке здійснюється протягом п'яти наступних бюджетних періодів після скасування правового режиму воєнного стану за рахунок коштів державного бюджету (якщо попередня компенсація неможлива). Крім того, таке майно повертається в судовому порядку у разі, якщо після скасування правового режиму воєнного стану воно збереглося. У разі повернення майна особі у неї поновлюється право власності на це майно, а також вона отримує розумну плати за використання цього майна.
Отже, чинне законодавство не містить прямої норми, яка б дозволяла перехід у власність третіх осіб майна, примусово відчуженого в умовах воєнного стану, до врегулювання питання компенсації та реалізації права колишнього власника на повернення такого майна. З юридичної точки зорку, враховуючи право колишнього власника вимагати повернення майна, що збереглося після припинення воєнного стану, перехід у власність третіх осіб майна може поставити під загрозу реалізацію гарантій, передбачених ст. 353 ЦК України та спеціальним законом.
