Польща практично завершила енергетичне розлучення з Росією. Ще десять років тому понад 90% нафти, яку переробляли польські НПЗ, надходило з Росії. Сьогодні країна отримує сировину з п’яти континентів, нарощує переробку нафти та завершує багаторічний процес відмови від російського LPG після посилення санкцій ЄС.
Водночас стрімке зростання споживання бензину й дизеля створює нові виклики для енергетичної безпеки Польщі через нестачу потужностей для зберігання пального.
Імпорт нафти: замість Росії — п’ять континентів
У 2025 році польські нафтопереробні заводи збільшили переробку сирої нафти на 5% порівняно з 2024 роком, до 28,9 млн тонн, йдеться у річному звіті Польської організації нафтової промисловості та торгівлі (POPiHN).
Після повної відмови від закупівель російської нафти у 2023 році Польща налагодила постачання сировини з п’яти континентів. За підсумками минулого року майже 90% сировини надійшло на польські НПЗ з трьох країн: Саудівської Аравії, Норвегії та Гаяни. Важливими напрямками постачання також були Сполучені Штати Америки та Нігерія. Усі ці країни знаходяться на різних континентах.
За останнє десятиліття Польща досягла значних успіхів в диверсифікації джерел поставок. У 2014 році 91% переробленої в Польщі нафти припадало на поставки з Росії.
Минулого року головним постачальником сировини для НПЗ в Польщі залишилася Саудівська Аравія, звідки надійшло 13,5 млн тонн сирої нафти, або 47% від загального обсягу переробки.
Помітно збільшився обсяг поставок із Норвегії, який досяг 9,8 млн тонн, або 34,3% споживання.
Із Гаяни надійшло 2,1 млн тонн сирої нафти (7,5%) — удвічі більше, ніж зі США, чия частка скоротилася до 3,5%, тоді як 2024 року становила 8%. Це означає зміну в рейтингу постачальників: Гаяна посіла третє місце, посунувши США на четверте.
Майже вдвічі зросли обсяги переробки нафти, видобутої безпосередньо в Польщі, однак на неї все одно припадає незначна частка постачань — 2,1%.
Виробництво пального: усі змішалося
Загалом виробництво нафтопродуктів в Польщі минулого року скоротилось на 3% порівняно з попереднім роком, до 29,89 млн м³.
Виробництво бензину не змінилося порівняно з 2024 роком і становило 6,614 млн м³, тоді як обсяги виготовлення дизельного пального зменшились на 4%, до 18,634 млн м³, а скрапленого газу — збільшились на 1%, до 830 тис. м³.
Падіння виробництва пального на тлі збільшення нафтопереробки в POPiHN пояснюють тим, що в польському законодавстві поняття виробництва пального охоплює також змішування (блендинг) біокомпонентів із нафтопродуктами.
В асоціації дійшли до висновку, що зниження виробництва зумовлене насамперед меншими, ніж у 2024 році, обсягами блендингу.
В Польщі встановлено Національну ціль щодо частки біокомпонентів в пальному. У 2025 році цей показник зріс незначно порівняно з попереднім роком: з 9,1% до 9,2%, але у 2026 році він становитиме вже 10%.
Ба більше, у січні 2026 року на громадське обговорення було винесено проєкт змін до закону про біокомпоненти та рідкі біопалива, який передбачає надзвичайно амбітну мету — зростання цього показника у 2027–2030 роках до 29%.
За оцінками POPiHN, у 2025 році найбільші оператори ринку додали до автомобільних бензинів близько 446 тис. м³ етанолу, тоді як для змішування з дизельним пальним було використано приблизно 1,256 млн м³ метилових естерів жирних кислот.
Виконанню цільового показника в 2025 році також сприяв продаж чистого біопального, — B100. Компанії, які є членами POPiHN, поставили на польський ринок близько 224 тис. м³ пального B100, а ще 97 тис. м³ одразу після виготовлення було продано за кордон. Водночас практика свідчить, що більша частина пального B100 зрештою потрапляє за межі Польщі, а не продається на польських АЗС, зазначають в асоціації.
Імпорт пального: рекордні постачання бензину
Польща споживає більше пального, ніж виробляють її НПЗ. У 2025 році до Польщі було завезено з-за кордону близько 16,1 млн м³ нафтопродуктів, що на 5% менше, ніж у 2024 році.
В сегменті моторного пального збільшились лише обсяги імпорту бензину — на 11% (або на 250 тис. м³), до 2,534 млн м³, що стало новим рекордним показником, зазначають в POPiHN.
Бензин до Польщі надходить в основному з сусідніх країн. Найбільше постачань забезпечила Німеччина — 57% імпорту, тоді як на Литву припадає 24%, а на Чехію — 13%.
Тим часом обсяг імпорту дизельного пального до Польщі скоротився на 6%, до 8,98 млн м³. Географія постачань дизеля більш різноманітна. Найбільше ДТ надійшло з Німеччини (33% імпорту), другим за обсягами постачальником стали США (13%), а третє місце посіла Фінляндія (10%).
Значні обсяги надійшли з Швеції (7%) та Литви (6%). Нідерланди та Кувейт забезпечили по 3% імпорту, а Індія і Данія — по 2%.
Зазначимо, що польська група Orlen через свої дочірні компанії володіє Мажейкяйським НПЗ у Литві та двома заводами у Чехії — у Літвінові та у Кралупах-над-Влтавою, з яких серед іншого постачає нафтопродукти до Польщі. Ці НПЗ теж не переробляють російської нафти. Польський і литовський НПЗ Orlen не отримують сировини з РФ з квітня 2023 року, а чеські — з березня 2025 року, коли закінчився договір з російською «Роснефть» про постачання до Чехії нафти по трубопроводу «Дружба».
Постачання LPG: закінчення санкційної епопеї
Імпорт скрапленого газу до Польщі впав на 10%, до 4,366 млн м³, на тлі посилення санкцій щодо російського LPG.
Постачання скрапленого газу з Росії до Польщі 2025 року значно скоротилися, але не зупинилися через лазівку в санкціях, яка давала можливість постачати до ЄС ізобутан і бутан чистотою 95% (митний код CN 2901 10 00). Свого часу виключення цих продуктів пролобіювала Угорщина, стверджуючи, що вони використовуються в промисловості, а не як моторне пальне, і що їх важко замінити постачаннями з інших напрямків. Як показав час, обидва твердження були неправдивими. Російський скраплений газ минулого року продовжував потрапляти в баки польських авто, однак і цю лазівку вдалося закрити.
У жовтні 2025 року Євросоюз таки узгодив повну заборону на імпорт російського і білоруського скрапленого газу, хоча було запроваджено перехідний період до 25 січня 2026 року. В цей час європейські компанії могли ввозити ізобутан або бутан з РФ, якщо контракти на постачання були укладені до 24 жовтня 2025 року.
Деякі польські компанії активно використовували прогалину в обмеженнях протягом усього 2025 року. Якщо у 2023 році з Росії до Польщі імпортували в середньому 8,3 тис. тонн н-бутану та ізобутану на місяць, то в грудні 2024 року обсяги поставок цих продуктів зросли майже до 17 тис. тонн, а в березні 2025 року — майже до 38 тис. тонн.
Загалом у 2025 році постачання н-бутану та ізобутану з Росії до Польщі сягнули майже 300 тис. тонн, збільшившись у 2,5 раза порівняно з 2024 роком. На них припадало 12% всього імпорту скрапленого газу до країни.
Через значні обсяги галузеві організації, що об’єднують підприємства сектору LPG, почали включати продукцію з кодом CN 2901 10 00 до статистики ринку скрапленого газу, хоча раніше цього не робили, підкреслили в POPiHN.
Російський продукт був більш дешевим, що впливало на конкуренцію і створювало складну ситуацію для компаній, які не хотіли мати жодних зв’язків з РФ і натомість вкладали гроші в розвиток інфраструктури для урізноманітнення джерел постачання.
Наприклад, Orlen Paliwa вклала гроші в розширення імпортного терміналу в Щецині, а Unimot — у забезпечення перевантажувальних потужностей у Вільгельмсгафені (Німеччина). Ці інвестиції зміцнювали енергетичну безпеку Польщі, однак їхня окупність розтягувалася в часі через конкуренцію з дешевим скрапленим газом, що продовжував надходити зі сходу. Протягом 2025 року до Польщі з Росії надійшло LPG на суму понад 620 млн злотих, оцінюють в POPiHN.
Тим не менше, частка російського LPG в структурі постачань газу з-за кордону скоротилася суттєво: з 47% за підсумками 2023 року до 12% у 2025-му. А в 2026 році цей показник має нарешті наблизитися до нуля.
У лютому цього року на тлі посилення санкцій щодо РФ Unimot імпортувала зі США першу партію ізобутану, спростувавши ще один міф, який поширювали прихильники торгівлі з Путіним. Американський ізобутан надійшов на орендований польською компанією термінал у німецькому Вільгельмсгафені.
Найбільшим постачальником LPG до Польщі у 2025 році стала Швеція, на яку припадало 24% загального обсягу імпорту. Друге місце посідала Норвегія з часткою 18%, за нею йшли США (15%) та Росія (12%). Велика Британія забезпечила 8% поставок, а Нідерланди — 5%.
Попит і запаси: нафтобази не встигають за споживанням
Польщі вдалося розв’язати багато питань, пов’язаних з енергетичною безпекою: країна отримує і сиру нафту, і готові нафтопродукти з різних куточків світу, не залежить від якогось одного постачальника, логістика налагоджена, а морські термінали розширюють потужності. Втім, одне питання продовжує турбувати ринок — потужності для зберігання зростають не так швидко, як споживання пального.
Попит на всі види пального в Польщі — бензин, дизель і LPG — продовжує зростати.
За даними POPiHN, споживання бензину збільшилось з 2014 року на 78,1%: з 4,84 млн м³ до 8,62 млн м³ за підсумками 2025 року, попит на дизель у цей час підстрибнув на 71,6%: з 13,42 млн м³ до 23,03 млн м³, а на LPG — на 21,1% (з 4,17 до 5,05 млн м³).
В POPiHN наразі вважають нестачу потужностей для зберігання основною проблемою польського ринку пального. За даними асоціації, у 2015–2024 роках загальний обсяг ємностей для зберігання дизпального збільшився лише на 15%, а бензину — на 10%.
Для покриття попиту Польща змушена купувати за кордоном значні обсяги пального. На імпорт припадає близько 40% споживання дизпального та 30% бензинів. Нестача ємностей вже зараз обмежує постачання нафтопродуктів з-за кордону, кажуть в POPiHN.
Ця проблема загостриться після набуття чинності в середині 2029 року змін до законодавства про запаси нафти та нафтопродуктів, які має підтримувати польське Державне агентство стратегічних резервів. Зараз Польща повинна зберігати 50% запасів у вигляді сирої нафти та 50% у вигляді готового пального, а з 2029 року щонайменше 75% мають бути у вигляді нафтопродуктів.
Для цього знадобляться сховища для пального загальною місткістю понад 1,2 млн м³, підрахували в організації. За нинішніх обставин виконання цієї норми призведе до порушень у постачанні пального, кажуть в POPiHN. Тому галузь розраховує на термінові рішення уряду щодо зміни норм, запланованих на 2029 рік, а також на державні інвестиції у будівництво нафтобаз, де можна буде зберігати готове пальне.
«Відсутність таких рішень може призвести до концентрації інвестицій в один момент часу, що негативно вплине на вартість будівництва, а за бездіяльність може навіть спричинити кризу на паливному ринку», — йдеться у звіті асоціації.
Компанії-члени POPiHN також продовжують наполягати, що держава має відповідати за зберігання нафти і нафтопродуктів, що покривають 60 днів споживання, а підприємства галузі — за запаси на 30 днів. Досвід кризових ситуацій у Польщі та за кордоном свідчить, що модель, у якій основна відповідальність за запаси покладається на державу, є простішою та дешевшою в управлінні, зазначають в асоціації.
