У ВРУ зареєстрували законопроєкт № 16213 від 04.11.2026 про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо підтримки та зменшення адміністративного навантаження на суб'єктів господарювання. Ініціаторами є народні депутати Ярослав Железняк, Анастасія Радіна та інші.
Законопроєкт, зокрема, пропонує запровадити спеціальний механізм компенсації акцизного податку, фактично сплаченого за пальне, яке після виробництва або ввезення на митну територію України було знищене чи втрачене внаслідок бойових дій, збройної агресії РФ або її наслідків.
Для цього пропонується:
- Доповнити пункт 14.1 статті 14 ПКУ новим визначенням — «компенсація акцизного податку за знищене або втрачене внаслідок бойових дій пальне».
- Доповнити статтю 214 ПКУ пунктом 214.9, який визначатиме право на компенсацію та її розмір.
- Доповнити статтю 216 ПКУ пунктом 216.3-1, відповідно до якого знищення або втрата пального внаслідок бойових дій за умови документального підтвердження не створюватиме додаткового податкового зобов'язання.
- Доповнити підрозділ 5 розділу XX ПКУ пунктом 51, який встановлюватиме тимчасовий порядок реалізації права на компенсацію.
Детальний аналіз
Законопроєкт пропонує доповнити статтю 14 ПКУ новим підпунктом 14.1.212-1 такого змісту:
Компенсація акцизного податку за знищене або втрачене внаслідок бойових дій пальне — це сума акцизного податку, фактично сплачена до бюджету за пальне, яке після його виробництва або ввезення на митну територію України було знищено або втрачено внаслідок бойових дій, збройної агресії Російської Федерації проти України або їх наслідків, та яка підлягає компенсації шляхом зарахування в рахунок зобов’язань з інших податків і зборів, або повернення невикористаної суми компенсації коштами на рахунок платника, або зарахування в рахунок акцизного та інших податків із можливістю повернення невикористаного залишку.
Таке формулювання виглядає некоректним, адже сплата акцизного податку та виникнення права на компенсацію — це дві різні юридичні обставини. Також незрозуміла доцільність додавати це визначення в ПКУ.
Визначення містить одразу декілька альтернативних способів:
- зарахування в рахунок зобов'язань з інших податків і зборів;
- повернення невикористаної суми коштами;
- зарахування в рахунок акцизного та інших податків із можливістю повернення невикористаного залишку.
Фактично положення дублюють одне одного. Використання конструкцій «невикористана сума компенсації» та «невикористаний залишок» передбачає існування певного облікового залишку компенсації. Однак законопроєкт не визначає, де та як такий залишок обліковуватиметься.
Одним із ключових недоліків є питання отримувачів компенсації. Кому саме мало би належити право на таку компенсацію: особі, яка сплатила акцизний податок, чи особі, яка фактично зазнала майнових втрат? Для прикладу, імпортер ввозить пальне та сплачує акцизний податок під час митного оформлення. Після цього він реалізує пальне оптовому покупцю, який зберігає його на власному акцизному складі. Так як імпортер вже включив суму акцизного податку до ціни реалізованого пального, повернення цієї суми саме імпортеру створює ситуацію, коли компенсацію отримає суб'єкт, який не зазнав фактичної втрати відповідного майна. За такої моделі скористатися компенсацією могли би лише великі мережі АЗС/споживачі та трейдери пального, які мають власний імпорт, а не малі покупці. У чинній редакції законопроєкт не врегульовує випадки, коли акциз сплатив імпортер, а пальне на момент знищення належало іншій особі.
Пропонується доповнення статті 214 ПКУ пунктом 214.9. Стаття 214 ПКУ має назву «База оподаткування». Натомість запропонований пункт 214.9 взагалі не має жодного відношення до визначення бази оподаткування.
У пункті 216.3-1 пропонується прописати, що знищення або втрата пального внаслідок бойових дій, за умови документального підтвердження такого знищення або втрати, не створює для платника додаткового податкового зобов'язання із сплати акцизного податку щодо таких нафтопродуктів. При цьому автори законопроєкту, очевидно, не розмежовують поняття «пальне» та «нафтопродукти». Ці поняття не є тотожними: поняття «пальне» є ширшим і охоплює не лише нафтопродукти. Також незрозуміло, що таке «додаткове податкового зобов'язання» у даному випадку.
Також пункт 51, яким пропонується доповнити підрозділ 5 розділу XX ПКУ, містить невідповідності як всередені, так й із запропонованим новим пунктом 214.9 статті 214 ПКУ.
Порядок підтвердження факту та обсягу знищення або втрати пального та порядок зарахування відповідних сум визначаються Кабінетом Міністрів України. Тобто законодавець залишає уряду визначення практично всього механізму реалізації права на компенсацію, як і повноважень ДПС.
Законопроєкт також містить низку інших суттєвих недоліків. Очевидно, що у запропонованій редакції він не може вважатися належно опрацьованим для прийняття.
