«Укргазвидобування» VS «Укрнафта»: хто отримає білоруські трофеї?

Мова йде про бурові верстати, колтюбінги, а також флот ГРП. Переможець отримає приз вартістю близько трьох мільярдів гривень, а також, можливість більш дешевої інтенсифікації свердловин на власних родовищах. Крім того, у переможця буде можливість пропонувати свої послуги на сервісному ринку і таким чином більше заробляти. Ймовірними майбутніми  власниками «добра» нині недружньої білорусі можуть стати  «Укргазвидобування» та «Укрнафта», припускають в НафтоРинку.

Не ми починали

24 лютого 2022 року почалось широкомасштабне вторгнення військ РФ. Республіка Білорусь виступила союзником РФ та надала свою територію, зброю, а також інші ресурси для атаки на Україну. Діяльність в Україні РУП «Білоруснафта», флагмана білоруської нафтогазової галузі, що активно заробляла мільярди гривень до початку повномасштабної війни, була заблокована. Її працівники спішно кидали обладнання посеред поля та транзитом через Румунію та Польщу повертались додому. На родовищах українських компаній залишились матеріальні активи вартістю, за оцінкою правоохоронців, до трьох мільярдів гривень. Влітку 2022 року рахунки і майно білоруської ТОВ «Сервіс-Ойл» («дочка» РУП «Білоруснафта») були арештовані та передані на зберігання до АРМА. Невідомо з яких причин, але фактично все це коштовне обладнання близько десяти місяців знаходиться в простої і не приносить користі Україні.

Мова йде про новітнє потужне обладнання, що дозволяє проводити буріння свердловин, капітальний ремонт (КРС), а також операції з гідравлічних розривів пластів (ГРП), що на сервісному ринку наразі є найбільш дефіцитним способом інтенсифікації видобутку через відсутність пропозицій. Щоправда, і потенційний крупний замовник лише один – АТ «Укргазвидобування». Чому АРМА досі не передала одній з державних компаній цей важливий для національної безпеки технічний ресурс - є відкритим питанням. Але, не менш важливо зрозуміти чому ані «Укрнафта», ані «Укргазвидобування» не почали публічно бити на сполох з вимогою якнайшвидшої передачі обладнання «Білоруснафти» у власне управління за період з початку вторгнення. Хоча є інший приклад експропріації: «Нафтогаз» вже півроку керує мережею АЗС Glusco, яку державна «Роснєфть» через дивний продаж доручила доглядати посіпакам Медведчука.

Білоруські активи також є в приватних руках. Наприклад, у 2017 р. була створена спільна сервісна компанія «БТФ-Колтюбінг»: з української сторони – ТОВ «НТП Бурова Техніка», з білоруської -  компаніями, що зареєстровані за однією адресою в Мінську - ТОВ «БІТ ПРОЕКТИ» та Спільне ЗАТ «Новинка» («дочки» білоруського виробника техніки - «Фідмаш»). Щоправда, у 2021 р. після запровадження США санкцій проти білоруських держкомпаній, «Новинка» вийшла з «БТФ-Колтюбінг», а «БІТ ПРОЕКТИ» лишаються в засновниках й сьогодні на 10 місяць війни.

В обоймі українсько-білоруського альянсу – два сучасних колтюбінги FIDMASH, які, як нам розповідали на сервісному ринку, білоруси внесли до фонду, а українська сторона відповідала за перемогу в тендерах УГВ. Що ж, як кажуть, в добрий час, але чому серед акціонерів української ТОВки й досі лишається білоруська держкомпанія? Невже українські власники й досі надихаються розповідями про хороших білорусів ярим представником «Фідмаша» в Україні? Сподіваємось, «БТФ-Колтюбінг» позбавиться зайвого вантажу до приходу АРМА.

Чим управляти

Повернимось до вже арештованого майна. Аби якісно проаналізувати, кому білоруське обладнання буде корисніше з огляду на інтереси України, варто враховувати, як технічні аспекти, так і організаційно-фінансові, а саме в яких умовах знаходяться компанії, та чи надасть відповідне обладнання імпульсу для їх розвитку.

Таблиця. Перелік обладнання «Білоруснафти» в Україні*

 * - інформація зібрана журналістами НафтоРинку, 2022

Чому обладнання буде корисно передати АТ «Укргазвидобування»?

АТ «Укргазвидобування» є ключовою компанією в сегменті загальнонаціонального забезпечення ресурсом газу. В компанії як не дивно наразі працюють всі  сучасні бурові верстати – задіяні на операціях з буріння та капітального ремонту свердловин. Це орієнтовно флот з 41 бурової установки, що складається з китайських ZJ-70 DBS, німецьких Bentec, та модернізованих «Уралмаш 4Е». Тобто, нагальної потреби у збільшенні бурового флоту АТ «Укргазвидобування» не має.

Інша справа – це операції з гідравлічного розриву пласта. Так, в період з 2015 р. менеджмент АТ «Укргавидобування», що фактично є незмінним від початку першої війни, просував бізнес стратегію згідно якої, компанія всі послуги мала купляти у зовнішніх підрядників. Таким чином, використовуючи цей аксіоматичний  підхід компанія віддавала мільярди гривень білоруським, румунським, американським, китайським підрядникам і не створювала компетенції у ключових сегментах в Україні. Варто відзначити, що оціночно більше 95% операцій з ГРП в період з 2016 року були проведені лише двома підрядниками, а саме румунською Tacrom і білоруською «Сервіс-Ойл». Після початку війни білоруси кинули обладнання і втекли з України, а румуни відмовились працювати через високі ризики втратити життя та обладнання.

Таким чином «Укргазвидобування» залишилась біля розбитого корита, бо в Україні майже відсутні власні компетенції у сфері проведення цих операцій. Зокрема відомо, що операторами флотів ГРП є «Укрнафта», «Укргазвидобування», що були закуплені у 2000-их роках, та флот, що належить компанії з пулу екс-ГК Burisma (має 15 насосних установок). Наразі статус операцій флоту ГРП екс-ГК Burisma невідомий. У свою чергу флоти ГРП «Укрнафти» і «Укргазвидобування» працюють, але є застарілими та малопотужними, а тому обмеженими у використанні.

Звичайно, пік кількості операцій ГРП на родовищах УГВ пройдений (як і віртуальний успіх «Програми 20/20» імені Олега Прохоренко). Наразі все важче і важче знаходити свердловини-кандидати. Проте для тих, що залишились, флот «Білоруснафти» був би надзвичайно актуальним.

Чому обладнання буде корисно передати ПАТ «Укрнафта»?

ПАТ «Укрнафта» наразі знаходиться у надзвичайно важкій ситуації. Так, компанія вперше за всю історію починає брати кредити на покриття поточних задач – виплати зарплат, ренти та бодай якого руху до розвитку. Це все зумовлено двома основними факторами:

1) В ході війни з РФ були знищенні ключові нафтопереробні потужності України, зокрема Кременчуцький НПЗ. Питання його відновлення може розглядатись лише після Перемоги України. Компанія не може швидко експортувати нафту, а також її переробляти. Фактично вона вимушена її накопичувати і малими партіями продавати на комбінати т.з малої переробки, що звичайно не може забезпечувати ритмічність фінансування операційної діяльності.

2) В ході війни з ГК «Приват» була порушена логістика забезпечення АЗС власної мережі через те, що весь парк бензовозів належав одній з компаній «Привату», менеджерів яких держава попросила на вихід. Варто розуміти, що «Укрнафта» і ГК «Приват» довгий час діяли у симбіозі, як вертикально інтегрована компанія – від свердловини до ПРК. Зокрема, гроші, що генерувались на АЗС були фінансовою подушкою безпеки для операцій в сегменті видобутку. Для прикладу, коли через будь-які причини компанія не могла реалізувати нафту, то вся готівка, що генерувалась в ритейлі йшла на покриття потреб буровиків і сервісників «Укрнафти». Наразі ж в компанії вибиті всі джерела ритмічного фінансування.  

Проте компанії, в умовах, близьких до критичних, необхідно надавати додаткових імпульсів до виживання. Так, передача обладнання змогла би вирішити цілу низку проблем. А саме:

В сфері буріння і сервісів: Весь флот «Укрнафти» представлений, хоч і доглянутими, проте архаїчними верстатами «Уралмаш-3д/4е». Якщо передати компанії станки виробництва італійської Drillmec, а також німецької Bentec, то станеться справжня технічна революція, адже таких висококласних установок на родовищах «Укрнафти» ще не було. Це дозволить на порядок підвищити компетенцію буровиків, а також операторів койлтюбінгу, флоту ГРП. Аналогічна ситуація з флотом ГРП та двома колтюбінговими установками - нове обладнання дозволить за невеликі гроші проводити якісно кращі операції з відповідним фінансовим ефектом.

В сфері фінансової безпеки: Проте, ключовими аргументами «Укрнафти» можуть бути наступні: 1) Компанія може на порядок швидше ввести в експлуатацію білоруське обладнання, адже їй майже не потрібен час на його освоєння. В компанії наразі працюють екс-працівники «Білоруснафти» (особи перевірені СБУ – НР), що колись у 2017 р. його завозили в Україну і працювали на ньому в інтересах «Укргазвидобування», ДТЕК, інших компаній. Тобто, фактично від моменту передачі на баланс до монетизації треба доволі короткий проміжок часу. Потенційних клієнтів наразі багато, це як державна «Укргазвидобування», так і приватні газовидобувні компанії, що наразі активно контрактують всі сучасні станки на території України. 2) «Укрнафта» стає потужною сервісною компанією, що у фінансовому вимірі починає виконувати роль АЗС – вона активно генерує грошові кошти за рахунок замовлень «Укргазвидобування» та приватних компаній і таким чином зменшує фінансові ризики.

Ризики для сторін

Ситуація майже ідентична, як для ПАТ «Укрнафта», так і для АТ «Укргазвидобування»/ «Нафтогазу». Мова йде про менеджмент, що має низький рівень інституційної пам’яті, тобто скоріш за все не знає про можливість освоєння обладнання білорусів і не відчуває гостроти моменту (кейс «Укрнафти») або менеджмент, що дискредитований минулими невдачами (кейс «Укргазвидобування»). Так, менеджмент Олексія Чернишова (що здебільшого складається з команди Андрія Коболєва, що потім перейшли в команду Юрія Вітренко) наразі складається на 90% з людей, що працювали в «Укргазвидобування»/«Нафтогазі» з 2015-17 рр. Тобто, фактично його оточують сумнозвісні розробники «Програми 20/20». Для розуміння швидкості реакції команди менеджменту, що прийшов у спадок до Чернишова, варто згадати приклад відновлення власного флоту ГРП, що компанія змогла запустити в експлуатацію аж у 2019 р., тобто через чотири роки після початку рішучих реформ і «боротьби за енергонезалежність». І рухів, щодо заміни менеджменту не спостерігається – на рівні газопромислових управлінь, сервісних компаній, департаментів старі кадри, через яких до війни на рівні парламенту збирали дві ТСК, що на жаль, завершилась без результату. Ключові питання – яким чином маючи надзвичайно великі фінансові ресурси компанія за період з 2015 р. і до початку війни не підвищила, а знизила видобуток газу – чи це умисні диверсійні дії в економічній сфері, чи це дефіцит професійності/профіцит корупційності.  Для прикладу можна ознайомитись з рядом журналістських розслідувань та аналітичних довідок, що готувались для розгляду на ТСК до війни.

Завантажити дослідження НафтоРинку

Хоча, Олексій Чернишов наразі вже почав проводити перевірки ГПУ, зокрема відомо про приїзд комісії «Нафтогазу» до Шебелинського ГПУ. Тобто, всі порушення документуються, робляться відповідні висновки, але повертаючись до теми статті, за умов майбутніх кадрових перестановок важко адмініструвати процес та вводити технологічне білоруське обладнання в експлуатацію – тут потрібні сталі збиті команди фахівців.                      

Тим не менше, в «Укрнафті» ситуація хоч і схожа, але інша. Відомо, що в сегменті видобутку з 2015 р. компанія здійснила справжнє чудо – їй вдалось в умовах обмеженого фінансування і постійного тиску фіскальних і правоохоронних органів стабілізувати видобуток. Це спільна перемога менеджменту у складі Марка Роллінса, Олега Геза, Маврікія Калугіна, Олега Мальчика та інших.

Проте зараз прийшла команда управлінців з сегменту downstream. Це команда екс-менеджменту WOG. Вони добре розуміються на операціях в паливному ритейлі, логістиці поставок, маркетингу, але їх компетенції в сегменті видобутку вкрай обмежені. В компанії щоправда лишилась команда Олега Мальчика, що через об’єднання функцій управління НГВУ та сервісів фактично є перевантажена і вимагає розширення. Тобто, в момент, коли фахівці з видобутку зайняті на 200%, команда Корецького може просто не зреагувати або зреагувати занадто пізно на відкриту можливість задарма провести технічне переоснащення за рахунок союзників наших ворогів. Звичайно команда Корецького навчиться, але ключове питання – коли?

Якщо порівнювати дві компанії, то на думку НафтоРинку, більш доцільно звернутись до Корецького, актуалізувати питання і передати нове обладнання «Укрнафті». Для УГВ білоруське обладнання не є критичним, адже компанія провела  технічне переоснащення в 2016-2018 рр. У свою чергу «Укрнафті» нове обладнання край необхідне станом «на вчора».

Інтрига, що наразі захоплює оглядачів НафтоРинку полягає у наступному – хто зреагує першим на отримання білоруських трофеїв: Корецький чи Чернишов? Або це буде хтось третій?