Трейдери дедалі частіше використовують танкери для зберігання російської нафти сорту Urals через послаблення попиту та зростання санкційних ризиків для покупців. Про це повідомляє Reuters із посиланням на власні розрахунки на основі даних LSEG та торгових джерел.
Подробиці
Великі імпортери, зокрема Індія та Туреччина, скоротили обсяги закупівель з кінця минулого року на тлі посилення західних санкцій. Зокрема, йдеться про нещодавні заходи США проти компаній «Роснефть» і «Лукойл», а також заборону Європейського Союзу на пальне, вироблене з російської нафти. Внаслідок цього ціни на російську сировину впали до рекордних мінімумів.
Збільшення кількості танкерів, що очікують на розвантаження, призвело до дефіциту вільних суден для перевезення російської нафти, що ще більше звузило і без того обмежений доступний тоннаж. За даними трейдерів та платформи LSEG, кілька танкерів з Urals навмисно сповільнюють рух, прямуючи без підтверджених покупців у пошуках угод під час рейсу.
Плавучі сховища
Згідно з оцінками Reuters та даними терміналів LSEG, близько 19 мільйонів барелів нафти Urals, завантаженої до 15 грудня, наразі очікують на розвантаження або перебувають у тривалому транзиті. Тривалі паузи під час рейсів фактично перетворюють судна на плавучі сховища. За нормальних умов доставка Urals з балтійських портів РФ до Китаю триває близько 45 днів, а до Індії — близько 30 днів, проте зараз багато суден витрачають значно більше часу.
Тривалі простої завантажених танкерів різко підвищують витрати продавців і стимулюють зростання фрахтових ставок, оскільки повільний обіг суден зменшує їхню доступність на ринку. У січні вартість перевезення Urals із західних портів Росії до Індії знову почала зростати через дефіцит тоннажу, посилення ризиків судноплавства та шторми в Чорному морі.
