Влада Казахстану заявила про можливість примусового стягнення екологічного штрафу в розмірі 2,3 трлн тенге ($4,88 млрд) з оператора родовища Кашаган після 20 липня, попри рішення міжнародного арбітражу про заборону таких дій, передає Reuters.
Подробиці
У заяві Міністерства юстиції Казахстану зазначається, що рішення казахстанського суду від червня 2026 року, яке підтвердило накладений у 2023 році штраф за порушення лімітів зберігання сірки, може бути виконане добровільно до 20 липня.
Після цієї дати, за інформацією міністерства, до North Caspian Operating Company (NCOC) та її підрядників можуть бути застосовані примусові заходи стягнення, включно з додатковим виконавчим збором у розмірі 10% від суми, що підлягає стягненню.
Раніше того ж дня NCOC, до складу якої входять Shell, TotalEnergies, Exxon Mobil, CNPC та інші акціонери, повідомила, що міжнародний арбітражний трибунал видав розпорядження, яке забороняє Казахстану стягувати штраф до завершення арбітражного провадження.
У компанії наголосили, що рішення арбітражу прямо забороняє владі країни «вживати будь-яких заходів щодо примусового виконання штрафу, поки триває арбітражний розгляд».
«NCOC та компанії-підрядники відкидають штраф і звинувачення, які стали його підставою, та оскаржують їх усіма доступними способами», — йдеться у заяві оператора.
Водночас Міністерство енергетики Казахстану заявило, що арбітражне провадження не перешкоджає виконанню рішення про стягнення штрафу.
Одне з найбільших нафтових родовищ світу
Кашаган — морське нафтове родовище в Каспійському морі, відкрите у 2000 році. Воно вважається одним із найбільших нафтових відкриттів останніх десятиліть із запасами, що оцінюються приблизно у 13 млрд барелів видобувної нафти.
Казахстан забезпечує близько 2% світового видобутку нафти та веде низку арбітражних спорів із міжнародними нафтовими компаніями, які працюють на його родовищах. Влада країни звинувачує їх у порушеннях екологічного законодавства та корупційних практиках.
У січні Казахстан виграв арбітражний спір щодо родовища Карачаганак, у межах якого прагнув повернути близько $4 млрд.
Казахстанські чиновники стверджують, що угоди про розподіл продукції, укладені з іноземними нафтовими компаніями у 1990-х роках після здобуття незалежності, більше не забезпечують державі справедливої частки доходів від видобутку.
Натомість деякі міжнародні нафтові компанії та аналітики розглядають позови Казахстану щодо великих нафтових проєктів як прояв «ресурсного націоналізму».
