Турецькі порти втричі збільшили перевалку російського дизелю

В січні-квітні 2023 р до турецьких портів надійшло 3,76 млн т дизпального танкерами з російських портів, що втричі більше ніж за аналогічний період 2022 р. Про це свідчать дані щодо руху морських суден, що заходили в порти Туреччини.

З 3,76 млн т поставлених морем ДП – 3,4 млн т становить низько сірчистий дизель (ULSD), а 370 тис. т - Gasoil.

За звітний період росія збільшила частку в танкерних поставках ДП до Турції з 41,8% до 77,6%. При цьому, були зменшені надходження з портів таких країн як, Індія – до 259 тис. т (-507 тис. т до обсягу січня-квітня 2022р.), Ізраїль – 235 тис. т (-169 тис. т), Єгипет – 30 тис. т (-113 тис. т), взагалі не експортувала у 2023 р. Італія, яка у січні-квітні 2022 р. направила до Туреччини 132 тис. т ДП.

Найкоротший шлях та найбільші за обсягами поставки російського ДП до Туреччини – є Чорноморські порти. На них припадає 2,5 млн т, що вдвічі більше ніж минулого року. Відповідно найбільших хаб відвантаження російського ДП до Туреччини – це порт Новоросійськ – 1,46 млн т (+616 тис. т до січня-квітня 2022 р.).

Окремої уваги вартують поставки з портів Фінської затоки: Приморськ, Санкт-Петербург та Висоцьк. Також, з порту Усть-Луга до Туреччини прямують Jet, ВГО та мазут.

Активне постачання російського дизпального з портів Фінської затоки почалося через декілька місяців після повномасштабного військового вторгнення росії в Україну – з червня 2022 року. Наприклад, в 2021 р. з цього напрямку в Туреччину взагалі не постачався дизель, а за весь 2020 рік з п. Приморськ надійшов лише один танкер обсягом 33 тис. т.

Таким чином, якщо протягом січня-квітня 2022 р. поставок взагалі не було, то в січні-квітні 2023 року, оминаючи всю Європу, з російських портів Фінської затоки до Туреччини надійшло 1,2 млн т російського низько сірчистого ДП (ULSD). До 70% обсягу з Фінської затоки були адресовані в порти на Півдні Туреччини. Проте 210 тис. т цього ресурсу було відвантажено на терміналах Мармари (в тому числі термінал OPET), та ще 181 тис. т на термінал НПЗ Tupras (Izmit) в м. Дерінже. Важливо, що дизпальне з цих перевалок також купують українські імпортери.

Відповідно через можливість російських нафтопродуктів долати настільки великий шлях, в питанні контролю походження імпортних поставок до України, стає чітко зрозуміло, що має відбуватися перевірка будь-якого джерела надходжень пального, яке відвантажене не з заводу виробника.

Найактивніше зростання та найбільші обсяги російського ресурсу зафіксовані в південних портах Туреччини (Мерсін, Дертойл, Іскендерун) – 1,71 млн т (+1,49 млн т). Водночас, поставки до найближчого до України Північно-Західного хабу (Дерінже, Мармара, Гебзе, та Аліага), звідки частіше постачається пальне українським імпортерам, зросли на 799 тис. т до 1,63 млн т.

Окрім компаній які й раніше здійснювали великі поставки російського ДП до Туреччини (до прикладу, європейська трейдингова філія «Лукойлу» – Litasco, міжнародний трейдер Vitol, азербайджанський Coral Energy, грузинський Petrocas та ін.), за рік з’явилося більше десятка трейдерів, які за чотири місяця здійснили поставки від 50 до 300 тис. т ДП з російських портів в Турцію: GSM trading, Nest Wise Petroleum, SPG trading, Voliton, Tejarinaft, Petrokim, Lokal Trading, ACTA, Miro Trading, HDL Energy, Pontus Trading, Covart Energy та ін.

Постачальники російського дизельного пального до турецьких портів, тис. т

Таким чином, враховуючи велику ймовірність поставок російського пального до України, ресурс з турецьких портів має бути ретельно та прискіпливо перевірений Енергетичною митницею на предмет походження пального.

#nonrussianorigin

#nonbelarusianorigin