Станом на сьогодні в Державному реєстрі санкцій нараховується близько 11 000 фізичних та 8 000 юридичних осіб. Попри це, чинне законодавство досі не передбачає кримінальної відповідальності за порушення спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій).
3 червня 2025 року Верховна Рада України ухвалила у першому читанні законопроєкт № 12406 від 14.01.2025, ініційований Президентом України, який має на меті запровадити таку відповідальність. Проте запропонований проєкт вже викликав серйозне занепокоєння серед представників бізнесу та адвокатської спільноти.
Що передбачає проєкт Закону?
Зазначений законопроєкт має на меті встановлення кримінальної відповідальності за порушення або обхід санкцій. Насамперед пропонується доповнити Кримінальний кодекс України (далі – ККУ) ст. 1143.
Так, за порушення (невиконання, перешкоджання виконанню) санкції та/або умисний обхід санкції передбачається штраф від двадцяти п'яти тисяч до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі – НМДГ) (425 000 - 850 000 грн) або позбавленням волі на строк від двох до шести років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років.
У разі якщо таке діяння вчинене службовою особою чи особою, яка надає публічні послуги, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб чи стосовно предмета у великому розмірі, то тут передбачено покарання у вигляді накладення штрафу від сімдесяти п'яти тисяч до ста двадцяти тисяч НМДГ (1 250 000 - 2 125 000 грн) або позбавленням волі на строк від трьох до семи років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років.
Діяння, вчинене організованою групою або службовою особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище, або стосовно предмета в особливо великому розмірі, карається позбавленням волі на строк від шести до десяти років позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
Згідно з цією статтею відповідальність за порушення санкції настає за умови, якщо сукупна вартість предмета порушення перевищує сто НМДГ (151 400 грн), або якщо предметом були товари військового призначення чи подвійного використання незалежно від їх вартості.
Розмір предмета злочину є великим, якщо його сукупна вартість в тисячу і більше разів перевищує НМДГ (1 514 000+ грн), особливо великим – якщо його сукупна вартість в десять тисяч і більше перевищує НМДГ (15 140 000+ грн).
Досудове розслідування будуть здійснювати слідчі органи безпеки.
Звільнення від відповідальності
Особа, крім організатора, керівника організованої групи чи злочинної організації, яка вчинила зазначені діяння, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо до повідомлення їй про підозру вона заявила про цей злочин та сприяла його розкриттю або запобіганню діяльності організованої групи чи злочинної організації.
Відповідальність юридичних осіб
Законопроєкт передбачає можливість застосування заходів кримінально-правового характеру до юридичних осіб за вчинення її уповноваженою особою від імені такої юридичної особи кримінального правопорушення, передбаченого ст. 1143. А саме буде застосовуватися ліквідація юридичної особи. Водночас до банків ліквідація не застосовується.
Конфіскація майна
За порушення або обхід санкцій у особи у примусовому порядку можуть бути безоплатно вилучені за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна. Детально випадки застосування спеціальної конфіскації визначені у ст. 962 ККУ.
Строк давності
Важливим є те, що також пропонується внести зміни в ч. 5 ст. 49 ККУ та таким чином вставновити, що давність не застосовується (не плутати зі зворотністю дії у часі закону) у разі вчинення кримінальних правопорушень, передбачених новою статтею 1143.
Що таке «обхід санкцій»?
У законопроєкті запропоновано доповнити ст. 55 Закон України «Про санкції», де буде регламентована відповідальність за порушення та/або обхід санкцій.
Так, забороняється вчиняти діяння (дії чи бездіяльність), спрямовані на порушення та/або обхід санкції (санкцій), застосованої (застосованих) згідно з цим Законом. За порушення заборони настає відповідальність згідно із ст. 1143 ККУ.
Встановлюється, що обходом санкцій є:
1) набуття активів, щодо яких фактичні обставини свідчать про їх належність особі, стосовно якої застосовано санкцію у виді блокування активів, або переміщення, зміна форми (перетворення) таких активів, або вчинення дій, спрямованих на приховування, маскування походження таких активів або володіння ними, контролю над ними, прав на такі активи, джерел їх походження, місцезнаходження, якщо ці діяння вчинені особою, яка знала або повинна була знати, що такі активи прямо чи опосередковано, повністю чи частково належать особі, щодо якої застосовано санкцію у виді блокування активів, або щодо яких така особа може здійснювати дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження.
Набуття активів є обходом санкцій, якщо сукупна вартість таких активів перевищує п'ятдесят прожиткових мінімумів (151 400 грн), встановлених для працездатних осіб станом на 1 січня звітного року.
2) доведення до банкрутства суб'єкта господарської діяльності, щодо якого застосовано санкцію у виді блокування активів або щодо кінцевого бенефіціарного власника, до якого застосовано санкцію у виді блокування активів, або подання завідомо неправдивої заяви про неспроможність виконати зобов'язання таким суб'єктом перед кредитором, спрямовані на зміну належності активів суб'єкта господарської діяльності.
Під активами слід розуміти:
- нерухомості; незавершеного будівництва, об'єкти, не введені в експлуатацію або право власності на які не зареєстроване в установленому законом порядку;
- рухоме майно, вартість якого перевищує п'ятдесят прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб станом на 1 січня звітного року;
- цінні папери; корпоративні права; майнові права, нематеріальні активи, криптовалюти;
- грошові активи, зокрема готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках або які зберігаються у банку, внески до кредитних спілок та кошти в інших небанківських фінансових установах, кошти, позичені третім особам, поворотна фінансова допомога, надана третім особам, та кошти, які не сплачені третіми особами і строк сплати яких настав відповідно до умов правочину або рішення суду, або активи у дорогоцінних (банківських) металах;
- активи, контроль над якими забезпечується через володіння таким активом номінальним власником, або перебуванням активу в довірчому управлінні, трасті, під заставою чи іншим обтяженням та/або переважним правом, або через володіння такими активами особою, корпоративні права якої або дебіторська заборгованість якої є об'єктом контролю у спосіб, визначений вище, або через вплив на менеджмент чи фінансові зобов'язання або управлінські процеси такої особи тощо.
Нікчемність правочину
Нова ст. 55 Закону України «Про санкції» також у ч. 3 передбачає, що правочин (договір тощо), вчинений з порушенням цього Закону, є нікчемним (недійсним з моменту укладення).
Що не так у законопроєкті?
Коли бездіяльність стає злочином
Привертає увагу те, що кримінальна відповідальність настає як за дію, так і за бездіяльність особи. Водночас незрозуміло, яка бездіяльність може призвести до порушення чи обходу санкцій. Крім того, у проєкті Закону відсутнє визначення поняття «перешкоджання виконанню санкції». Така розмитість понять створює умови правової невизначеності та дозволяє довільне трактування з боку правоохоронних органів.
До прикладу, особу можна звинуватити у бездіяльності, спрямованій на перешкоджання виконанню санкцій. І сміх, і сльози, як-то кажуть. І все це у додаток до незастосування строку давності, тобто прийти до вас можуть навіть через 20 років.
Не знав – значить винен
Також варто звернути увагу на те, що кримінальна відповідальність настає за вчинені діяння особою, яка знала або повинна була знати, що активи прямо чи опосередковано, повністю чи частково належать особі, щодо якої застосовано санкцію у виді блокування активів, або щодо яких така особа може здійснювати дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження.
Тобто, навіть за умови ретельної перевірки контрагента на предмет наявності в санкційних списках, особа не може бути повністю впевненою у власній безпеці, адже законопроєкт покладає на неї відповідальність за можливі непрямі зв’язки з особами, щодо яких застосовано санкції.
Тут суб’єктом правопорушення щодо обходу санкцій є саме особа, яка знала або повинна була знати, що активи, які вона зокрема набула, прямо чи опосередковано, повністю чи частково належать особі, щодо якої застосовано санкцію у виді блокування активів.
При цьому, відповідно до Директиви 2024/1226/ЄС таким суб’єктом є особа, яка передає заморожені активи. Так, згідно з п. 1 (h-і) ст. 3 обходом обмежувальних заходів є використання, передача третій стороні або іншим чином розпорядження коштами чи економічними ресурсами, які прямо чи опосередковано належать, утримуються або контролюються визначеною особою, юридичною особою чи органом та мають бути заморожені відповідно до обмежувальних заходів Союзу, з метою приховування цих коштів чи економічних ресурсів.
Санкції проти права на захист
Окремої уваги вартує норма про нікчемність правочинів. У такому разі порушується конституційне право на захист, на адвоката.
Відповідно до ст. 59 Конституцій України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Ст. 1312 Конституції України визначає, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, окрім випадків, визначених законом, а також захист від кримінального обвинувачення. А відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
У контексті адвокатської діяльності також проблематично виглядає те, що отримання гонорару (винагороди) може розцінюватися як обхід санкцій.
Як це працює у ЄС?
Поки Україна лише формує механізми кримінальної відповідальності за порушення санкцій, Європейський Союз вже визначив чіткі стандарти у цій сфері. У квітні 2024 року з цією метою була прийнята Директива 2024/1226/ЄС.
Відповідно до ст. 3 Директиви 2024/1226/ЄС кримінальними порушеннями визнаються:
(a) надання коштів або економічних ресурсів прямо або опосередковано, для особи, суб'єкта або органу, що підпадає під дію санкції, з порушенням заборони, що становить обмежувальний захід Союзу;
(b) неналежне заморожування коштів або економічних ресурсів, які належать або знаходяться у власності, володінні чи під контролем особи, суб'єкта або органу, що підпадає під дію санкцій, з порушенням обов'язку, що становить обмежувальний захід Союзу;
(c) сприяння в'їзду або транзиту визначених фізичних осіб на територію держави-члена з порушенням заборони, що становить обмежувальний захід Союзу;
(d) укладення або продовження правочинів з третьою державою, органами третьої держави або суб'єктами, які прямо чи опосередковано належать або контролюються третьою державою чи її органами, включаючи укладення або виконання публічних чи концесійних контрактів, якщо заборона чи обмеження такої поведінки становить обмежувальний захід Союзу;
(e) торгівля, імпорт, експорт, продаж, придбання, передача, транзит або транспортування товарів, а також надання послуг посередництва, технічної допомоги чи інших послуг, що стосуються цих товарів, якщо заборона або обмеження такої поведінки становить обмежувальний захід Союзу;
(f) надання фінансових послуг або здійснення фінансової діяльності, якщо заборона або обмеження такої поведінки становить обмежувальний захід Союзу;
(g) надання послуг, відмінних від вказаних у пункті (f), якщо заборона або обмеження такої поведінки становить обмежувальний захід Союзу;
(h) обходом обмежувального заходу Союзу шляхом:
(i) використання, передання третій стороні або інше розпорядження коштами чи економічними ресурсами, які прямо чи опосередковано належать, перебувають у володінні або під контролем визначеної особи, суб'єкта або органу, і які повинні бути заморожені згідно з обмежувальним заходом Союзу, з метою приховування цих коштів чи ресурсів;
(ii) надання неправдивої або оманливої інформації з метою приховування факту, що визначена особа, суб'єкт або орган є кінцевим власником або бенефіціаром коштів чи економічних ресурсів, які підлягають заморожуванню відповідно до обмежувального заходу Союзу;
(iii) невиконання визначеною фізичною особою або представником визначеного суб'єкта обов'язку повідомити компетентним адміністративним органам про кошти або економічні ресурси, що перебувають під їхнім володінням або контролем на території держави-члена;
(iv) невиконання обов'язку, що становить обмежувальний захід Союзу, надати компетентним адміністративним органам інформацію про заморожені кошти або ресурси, або іншу інформацію щодо коштів чи ресурсів, які перебувають на території держав-членів, належать визначеним особам, суб'єктам або органам і які не були заморожені, якщо така інформація була отримана під час виконання професійних обов'язків;
(i) порушення або невиконання умов дозволів, наданих компетентними органами для здійснення діяльності, яка без такого дозволу становила б порушення обмежувального заходу Союзу.
Водночас держави-члени можуть передбачити, що поведінка не становить кримінального правопорушення, якщо вона стосується коштів, товарів, послуг, операцій, діяльності або ресурсів вартістю менш ніж 10 000 євро (480 000 грн).
Встановлено, що жодне зазначене положення не повинно тлумачитися як таке, що накладає обов'язок на юридичних фахівців повідомляти інформацію, отриману від клієнта або стосовно клієнта у ході встановлення правової позиції цього клієнта чи здійснення завдань із захисту або представництва цього клієнта у судових процесах або у зв'язку з ними, включаючи надання порад щодо початку або уникнення таких процесів.
Жодне положення не повинно тлумачитися як таке, що криміналізує гуманітарну допомогу особам, які її потребують, або діяльність, спрямовану на задоволення базових гуманітарних потреб, що здійснюється відповідно до принципів неупередженості, гуманності, нейтральності та незалежності, а, де застосовно, – відповідно до міжнародного гуманітарного права.
Висновки
Часто відсутність визначень у законодавстві, що дозволяє довільне тлумачення органами виконавчої влади, пояснюється прагненням уникнути надмірного формалізму та забезпечити гнучкість правозастосування.
Водночас Конституційний Суд України у Рішенні від 11 червня 2020 року № 7-р/2020 наголосив, що закон має відповідати принципу верховенства права, зокрема вимозі юридичної визначеності, яка гарантує передбачуваність, чіткість і однозначність правових норм. Дотримання принципу юридичної визначеності обумовлює однакове застосування норми права, недопущення можливостей для її довільного трактування. Юридична визначеність норми права є ключовою умовою забезпечення кожному ефективного судового захисту незалежним судом.
Доповідь Венеційської Комісії (п. 45, 52) також вимагає, аби дискреційні повноваження, якщо вони необхідні, були чітко обмежені, реалізовувалися в межах закону і не допускали свавільного застосування.
Очевидно, що для підвищення ефективності санкційної політики необхідно передбачити відповідальность за порушення обмежувальних заходів. Проте учасники відповідних правовідносин мають мати можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях. Також варто не забувати, по відношенню до яких осіб сьогодні найчастіше застосовуються санкції. Крім того, ч. 3 ст. 22 Конституції України вбачає, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
З огляду на зазначене законопроєкт потребує суттєвого доопрацювання для уникнення можливості свавілля правоохоронних органів, дотримання принципу верховенства права, а також для його приведення до стандартів ЄС, зокрема у відповідність до Директиви 2024/1226/ЄС.
Післямова
Суспільство очікує справедливості – зокрема, у вигляді притягнення до відповідальності тих, хто прямо чи опосередковано сприяє агресії проти України та продовжує співпрацювати з підсанкційними особами. Відповідна законодавча ініціатива покликана створити можливості для встановлення такої справедливості. А от наскільки вона є ефективною та виваженою – кожен може зробити висновки самостійно.
