9 січня 2025 року з’явився текст законопроєкту № 12380 від 07.01.2025, ініціатором якого є Політична партія «Європейська Солідарність» на чолі з Петром Порошенко.
Передумови
У пояснювальній записці до законопроєкту автори зазначили, що протягом 2024 р. транзитом через Україну все ще проходило близько 15 млрд м3 газу та 14.5 млн тонн нафти російського походження, що щорічно приносить ворогу майже $12 млрд та безпосередньо поповнює його військовий бюджет.
О 7.00 ранку за київським часом 1 січня 2025 р. завершила дію Угода про взаємодію між ТОВ «Оператор ГТС України» та ПАТ «Газпром» для фізичних точок з’єднання РФ-Україна між газотранспортними системами України та РФ від 30 грудня 2019 р. Відтак, Україна від 1 січня 2025 р. припинила транзит російського газу своєю територією.
Що передбачено проєктом Закону?
Насамперед пропонується на період дії воєнного стану заборонити переміщення (включаючи транзит та імпорт) нафти неукраїнського походження через територію України за допомогою нафтопроводів від точок входу на державному кордоні України з Російської Федерацією та Республікою Білорусь.
Проте варто сказати, що ця норма, відповідно до статті 4 проєкту Закону, набирає чинності лише через шість місяців з дня опублікування цього Закону.
З газової доби 1 січня 2025 року на період дії воєнного стану цей Закон забороняє переміщення (включаючи транзит та імпорт) природного газу неукраїнського походження територією України за допомогою газопроводів від точок входу на державному кордоні України з Російської Федерацією та Республікою Білорусь.
Висновки
Україна припинила транзит російського газу, але продовжує транзит нафти: нафтопровід «Дружба» працює за угодою до 2030 року. Контракт між АТ «Укртранснафта» та ПАТ «Транснєфть» укладено на десять років – з 1 січня 2020 року до 1 січня 2030 року. Тому наразі незрозуміло, яким чином та коли цей контракт буде розірвано. У випадку з газом п'ятирічний контракт закінчився, а новий із «Газпромом» не підписано.
Україна втратить близько 0,5% ВВП від розірвання транзитного контракту і ризикує підірвати свою стратегічну роль як енергетичного партнера Європи. За транзит газу ми отримували близько $800 млн на рік, а за транзит нафти – $200 млн.
Від рішення України відмовитись від транзиту газу, вочевидь, отримають користь країни, які постачатимуть LNG до Європи. За оцінками, у першому півріччі 2024 року 48% європейського імпорту LNG припадало на США, 16% – на Росію, 11% – на Алжир, 10% – на Катар і 4% – на Нігерію та Норвегію.
Однак, з огляду на війну, відмова від транзиту російської нафти та газу несе значне емоційно-психологічне значення.
Крім того, на питанні транзиту вже починають збирати політичні бали сили, що мріють повернутись до влади. Так, наприкінці 2024 р. багато заяв щодо зупинки транзиту зробили так звані експерти – колишні співропітники структур газотранспортної системи (екс-керівник Сергій Макогон, який з-за кордону судиться з ОГТСУ за премію 10,5 млн грн, екс-керівник «Нафтогазу» Андрій Коболєв, якого НАБУ звинувачує у неправомірній виплаті собі премій на понад 229 млн грн), екснардепка Вікторія Войцицька та інші.
Сам експрезидент Петро Порошенко після окупації Росією Криму та Донбасу у 2014-2015 рр. був причетний до відновлення роботи дизельного трубопровіду (постачання російського дизпалива до України), появи та шаленого розвитку структур «Глуско» та Wexler, які були провайдерами пального «Роснєфті» в Україні за посередництва нардепа-зрадника Віктора Медведчука, та інших сумнівних проєктів на ринку ПЕК України.
Всі перечислені особи, маючи абсолютну владу та повноваження, могли зупинити транзит російських енергоресурсів ще у 2014 р., проте згадали про Україну лише через 10 років.
На фото: Підписання газового контракту, Олексій Мілер «Газпром», Андрій Коболєв «Нафтогаз», 2014 р.
