Санкції США проти «Лукойлу» можуть завдати болючого удару по закордонній імперії Вагіта Алекперова, яку раніше оцінювали в $22 млрд, а зараз можуть продати за $3 млрд, оскільки компанія зіткнулась із загрозою націоналізації своїх активів. На НПЗ у Болгарії та паливний термінал у Молдові уже ввели зовнішнє управління, а в Фінляндії згортає діяльність мережа АЗС. Росіяни намагалися продати всі активи одним пакетом пов'язаній з Москвою Gunvor, але США заблокували угоду. Потенційних покупців немало — Chevron, ExxonMobil, ADNOC, SOCAR, Mol тощо, але їх цікавлять окремі активи, а не вся закордонна діяльність «Лукойлу».
Пролог
26 вересня 2003 року Владімір Путін перерізав червону стрічку АЗС «Лукойл» в центрі Нью-Йорка – на Манхеттені. Відкритя російської станції мало бути знаковою подією стратегічного плану розвитку компанії Вагіта Алекперова. Так думали у далекому 2003-му, за 10 років до найбезглуздішої для росії окупації Криму й Донбасу та за 20 років до провальної спроби захопити Київ «за три дні». Наслідки вторгнення Путіна до України переживають абсолютно всі російські компанії, а санкції цивілізованих країн можуть помножити на нуль плани власників бізнес-імперій.
Санкційний удар: відмінності для «Лукойлу» та «Роснефті»
США 22 жовтня оголосили нові санкції проти двох найбільших російських нафтових компаній — «Лукойл» і «Роснефть» — через війну РФ проти України. Для них це мало неоднакові наслідки.
Російська державна «Роснефть» ще з 2022 року перебуває під санкціями ЄС, а її найцінніший закордонний актив — НПЗ у Шведті в Німеччині — з 2022 року контролюється місцевим урядом. Німеччина тоді взяла під контроль Rosneft Deutschland GmbH і RN Refining & Marketing GmbH, а зараз розглядає питання про націоналізацію цих активів. Щоб робота підприємств не припинялася, США одночасно з введенням останніх санкцій проти «Роснефті» видали ліцензію на операції з німецькими активами компанії до 29 квітня 2026 року.
«Роснефть» бере участь у низці проєктів з видобутку нафти і газу за межами Росії, але її частка в них становить менше 50%. Найбільший актив компанії — пакет акцій у 49,13% в індійській Nayara Energy, на яку вже також ЄС наклав санкції. За повідомленням Reuters, НПЗ відчуває проблеми з реалізацією продукції і змушений перенаправляти більше пального на внутрішній ринок.
А от для «Лукойла», найбільшої приватної нафтової компанії Росії, яка раніше не перебувала під санкціями, ситуація зовсім інша. Обмеження щодо російського нафтогазового сектору, запроваджені Заходом за війну проти України раніше, «Лукойл» зачепили не сильно.
Попередні втрати
Найбільшим активом, який вона втратила, був НПЗ ISAB на острові Сицилія (Італія). З набуттям чинності ембарго ЄС на морські поставки російської нафти 5 грудня 2022 року НПЗ мав припинити закупівлі сировини з РФ, однак банки-кредитори припинили надавати фінансування та гарантії, необхідні для купівлі нафти в альтернативних постачальників.
Щоб не допустити зупинки НПЗ, уряд Італії намагався змусити «Лукойл» продати підприємство, а також розглядав можливість націоналізації. У підсумку Litasco S.A., дочірнє товариство групи «Лукойл», продала завод кіпрській G.O.I. ENERGY, яка сформувала партнерство з Trafigura для постачань сировини на підприємство.
Також «Лукойл» втратив термінал «Росенец» в Болгарії, через який компанія імпортувала російську нафту для переробки на своєму НПЗ в Бургасі.
Парламент Болгарії вирішив, що анулювати концесію через те, що управитель продовжував операції з російською сировиною. Але на цьому втрати «Лукойла» і обмежились. Більш детально про вплив попередніх санкцій Заходу на закордонні активи РФ НафтоРинок розповідав у статті «Лукойл» і компанія: що відбувається з російськими активами в Європі.
Перехідний період
Білий дім спочатку дав російській компанії час до 21 листопада, щоб завершити операції з закордонними активами. Це рішення викликало занепокоєння в деяких країнах Європи, де «Лукойл» має НПЗ, мережі автозаправних станцій, займається транспортуванням і зберіганням нафти і пального тощо. Пізніше Вашингтон заявив, що дає «Лукойлу» час до 13 грудня на переговори про продаж. Втім, і цього часу замало, аби продати таку кількість активів у різних куточках світу.
Продаж під примусом: відмова Gunvor
Основний власник і багаторічний керівник «Лукойла» Вагіт Алекперов, який вибудовував свою закордонну імперію протягом десятиліть, звісно, не хоче її одномоментно втратити. Окрім того, Москва завжди використовувала постачання російської нафти і нафтопродуктів як засіб для політичного тиску, особливо це стосується країн, які не мали альтернативних джерел імпорту палива.
Тож очевидно, в Москві спочатку вирішили спробувати легке рішення — переписати закордонні активи компанії на «наближену» компанію. Так, 28 жовтня «Лукойл» оголосив про продаж своїх міжнародних активів, а вже 30 жовтня російська нафтова компанія отримала від міжнародного трейдера Gunvor пропозицію щодо придбання Lukoil International GmbH. У заяві «Лукойла» уточнювалося, що ключові умови угоди вже погоджені сторонами, а в Gunvor підтвердили факт проведення переговорів. Водночас «Лукойл» узяв на себе зобов’язання не вести переговори з іншими потенційними покупцями.
Втім, у Вашингтоні компанію Gunvor, яка була заснована близьким до Владіміра Путіна російським мільярдером Геннадієм Тимченком, не сприйняли як справжнього покупця. Навіть попри те, що Тимченко продав свою частку в Gunvor ще в 2014 році, коли Захід запровадив проти нього перші обмеження за агресію проти України. Адже інший засновник Gunvor — шведський мільярдер Торбйорн Торнквіст — одружений на росіянці і має будинок під Москвою.
Міністерство фінансів США заявило в мережі X, що президент Дональд Трамп «чітко дав зрозуміти, що війна повинна негайно закінчитися. Доки Путін продовжує безглузді вбивства, маріонетка Кремля, компанія Gunvor, ніколи не отримає ліцензію на діяльність і отримання прибутку». В Gunvor оцінили прямоту Вашингтона і одразу ж оголосили про відкликання своєї пропозиції.
В Кремлі на це відреагували нервово. Речник Кремля Дмитро Пєсков, коментуючи ситуацію, сказав, що це комерційне питання, пов’язане з незаконними санкціями США проти Москви, і наголосив, що інтереси «Лукойлу» мають поважати.
Після цього стало зрозуміло, що закордонні активи «Лукойла» треба продавати по-справжньому. В іншому випадку їх можуть націоналізувати або взяти під тимчасовий контроль уряди окремих країн, що вже відбувається в Болгарії та Молдові. Тож 14 листопада російська компанія повідомила про проведення переговорів щодо продажу міжнародних активів уже з «декількома потенційними покупцями». НафтоРинок зібрав інформацію про те, що відбувається з активами «Лукойлу» в різних країнах світу.
Європа: перехід НПЗ під держуправління
Усі закордонні НПЗ «Лукойлу» та більшість АЗС зосереджені в Європі. Зокрема, у Болгарії компанія досі має НПЗ «Лукойл Нефтохим Бургас», мережу з понад 220 АЗС та низку нафтобаз. Влада Болгарії ще 2022 року усвідомила небезпеку від монополізації «Лукойлом» місцевого ринку пального і почала тиснути на компанію попри проросійську позицію президента країни Румена Радева. Парламент і уряд Болгарії забрали у «Лукойлу» нафтовий термінал поблизу Бургаса і підштовхували компанію до продажу місцевого НПЗ. Попри тиск і великий інтерес до цього активу з боку різних енергетичних компаній «Лукойл» так і не пішов на його продаж.
Після санкцій США від 22 жовтня Болгарія оперативно ухвалила зміни до законодавства, які дозволяють їй взяти під контроль нафтопереробний завод і продати його новому власнику. Для цього парламент країни подолав вето президента Румена Радева.
Перед тим, як призначити державного керуючого активами Lukoil в Болгарії, на НПЗ в Бургасі були посилені заходи безпеки і проведено перевірки. Прем’єр-міністр Росен Желязков зазначив, що заходи, зокрема перевірки та підготовка військової поліції, мають профілактичний характер і спрямовані на збереження критичної інфраструктури.
«Міністерство оборони перекинуло систему протидії дронам у район Бургаса, – йдеться у заяві. – Проводиться перевірка дотримання плану та заходів безпеки на стратегічних об’єктах».
Також зазначалося, що підрозділи військової поліції перебувають у стані готовності та готові допомагати Міністерству внутрішніх справ. За даними телеканалу Nova TV, усі транспортні засоби, що в’їжджають на територію заводу, ретельно перевіряють, у тому числі на наявність вибухових пристроїв.
Схоже, росіяни справді не хотіли втрачати контроль за своїм заводом у Бургасі, а болгарська влада, очевидно, очікувала провокацій або спроб зберегти російське управляння за допомогою сили.
Взяття під контроль
Однак влада Болгарії діяла рішуче і 14 листопада запровадила зовнішнє управління в компаніях Lukoil Neftochim Burgas, Lukoil Bulgaria та інших структурах російської групи у цій країні.
Станом на 17 листопада 2025 року всі повноваження керівних органів цих структур передано зовнішньому адміністратору, підтвердили в Lukoil. Компанія очікує, що державний управитель діятиме у відповідності до законодавства і забезпечить нормальну роботу підприємств, а також постачання пального на болгарський ринок.
В «Лукойлі» кажуть, що за понад 25 років роботи в Болгарії компанія сумарно інвестувала понад $4,5 млрд.
В російській компанії нагадали, що Lukoil International GmbH, яка консолідує активи у Болгарії, отримала від США ліцензію, що діє до 13 грудня 2025 року, з метою сприяння продажу міжнародних активів. Нафтовий гігант запевнив, що вживає всіх необхідних заходів для завершення продажу НПЗ, мережі АЗС та інших активів у Болгарії новому власнику та очікує, що діяльність зовнішнього адміністратора не перешкоджатиме цьому процесу.
НПЗ в Плоєшті
В Румунії, де російська компанія володіє НПЗ Petrotel, а також мережею з 320 АЗС, влада також публічно обговорює запровадження зовнішнього управління в компаніях групи Lukoil.
Зокрема, президент Румунії Нікушор Дан допустив можливість тимчасового переходу місцевого підрозділу «Лукойлу» під контроль уряду країни та запевнив, що румунські активи енергетичного гіганта в жодному разі не перейдуть компанії, яка може бути прикриттям для Москви.
Однак для цього потрібні зміни до законодавства Румунії, зазначав президент. Він додав, що завод «Лукойлу» в Плоєшті наразі закритий через ремонтні роботи, але це не впливає на внутрішній ринок пального.
Міністр енергетики Румунії Богдан Іван за свого боку підтримав американські санкції, запроваджені проти «Лукойлу», і повідомив, що його міністерство працює над розробкою законодавства, яке забезпечить виконання санкцій, водночас дозволяючи продовжити роботу НПЗ Petrotel і зберегти стабільність ринку пального.
НПЗ Petrotel забезпечує близько чверті ринку пального Румунії, за даними Reuters.
Влада Румунії не поспішає брати активи «Лукойлу» в державне управління. Раніше очікувалося, що НПЗ має перейти під контроль держави до 21 листопада, однак 19 листопада Мінфін США опублікував заяву, в якій зазначається, що ліцензія GL 131 стосується не лише підготовки продажу групи Lukoil International GmbH, але й операцій, необхідних для нормального функціонування компаній групи протягом цього перехідного періоду. Очевидно, тому і не поспішають.
Тим часом активами Lukoil Romania цікавляться щонайменше три компанії, повідомив Богдан Іван. За даними ЗМІ, йдеться про азербайджанську SOCAR, угорську Mol і грецьку Hellenic. Правда, незрозуміло, чи ці компанії зацікавлені у придбанні і НПЗ, і мережі заправок, чи лише якогось одного активу.
Згідно із заявами міністра Богдана Івана, Petrotel Lukoil має значні борги перед державним бюджетом — на сотні мільйонів леїв, а також серйозну потребу в обігових коштах, тож підприємство може потребувати вливання сотні мільйонів євро, пишуть румунські ЗМІ.
«Лукойл» має в Румунії і видобувні активи. Компанія в 2026 році планувала почати розвідку на крупному родовищі Trident у Чорному морі, але норвезька Vantage Drilling скасувала контракт на буріння через британські санкції, які зробили його виконання незаконним, повідомляло Reuters з посиланням на джерела.
Vantage повідомила про скасування 260-денного контракту на буріння 19 жовтня, не уточнюючи замовника чи об’єкт робіт. За три дні до цього Велика Британія запровадила санкції проти «Лукойлу» та російської держкомпанії «Роснефть».
Родовище Trident може містити щонайменше 30 мільярдів кубометрів газу і є одним із найбільших відкриттів у Чорному морі.
Термінал без оплати
Тим часом у Молдові Кишинівський міжнародний аеропорт отримав у безкоштовне користування паливний термінал російської компанії Lukoil, повідомив міністр енергетики Молдови Дорін Жунгієту 14 листопада. Договір про прийняття в управління активів аеропорту на безоплатній основі сторони підписали 12 листопада, а наступного дня офіційно оформили передачу майна.
Крім того, молдовська влада домовилася про закупівлі пального для аеропорту на найближчий період з румунською компанією, зазначив міністр.
18 листопада Жунгієту заявив, що Агентство публічної власності Молдови та Lukoil продовжують переговори про викуп терміналу в аеропорту Кишинева, а питання про націоналізацію активів російської компанії не розглядається. За словами міністра, влада Молдови хотіла б знайти надійного постачальника авіакеросину, який має власні потужності для його виробництва, і продати йому термінал або передати в оренду.
Жунгієту повідомив, що «Лукойл» вже отримав пропозиції щодо купівлі його мережі АЗС в Молдові, не уточнивши, від кого саме.
Фінляндія: згортання мережі АЗС
Фінська мережа АЗС Teboil, що з 2005 року належить «Лукойлу», однією з перших гостро відчула наслідки санкцій. Neste, яка постачає пальне на заправки Teboil, і фінські банки негайно відреагували на заяву США про обмеження щодо «Лукойлу», не чекаючи терміну, відведеного для завершення справ з компанією.
Уже в першій декаді листопада місцеві ЗМІ повідомляли, що мережа Teboil переживає нестачу пального, а 19 листопада компанія офіційно заявила, що готується до припинення своєї діяльності. Заправки закриватимуться поетапно, коли запаси пального на кожній з них будуть повністю розпродані, зазначалося у повідомленні.
Водночас в Teboil наголосили, що «Лукойл» веде активні переговори щодо продажу мережі.
21 листопада Teboil подала заявку на корпоративну реструктуризацію, повідомило інформаційне агентство STT з посиланням на судові документи.
Згідно з інформацією на веб-сайті компанії, Teboil має 430 заправних станцій у Фінляндії, що становить приблизно п'яту частину від загальної кількості заправок у цій країні.
Проблеми з фрахтом: тиск на Litasco
Базована в Женеві компанія Litasco, торговельний підрозділ «Лукойлу», стикається з труднощами при фрахтуванні суден після запровадження санкцій Великобританії, адже британські брокери відмовляються працювати з компанією, повідомили Reuters декілька джерел у сфері торгівлі енергоносіями. Двоє співрозмовників, знайомих із діяльністю трейдера, зазначили, що Litasco скоротила штат через санкції.
Компанія має підрозділи в Європі, Північній і Південній Америці, Азії та на Близькому Сході. За повідомленням Bloomberg, після введення американських санкцій банки почали відмовлятися працювати з Litasco.
Агентство також повідомляло, що ознайомилося з документом єгипетської національної нафтової компанії EGPC, в якому та заявила, що не буде приймати вантажі бензину ні від Litasco, ні від її материнської компанії.
Ірак та Казахстан: доля видобувних активів
В Казахстані «Лукойл» володіє частками в родовищах Карачаганак та Тенгіз, а також у «Каспійському трубопровідному консорціумі» (КТК), який транспортує основну частину казахстанської нафти до російського порту Новоросійськ для експорту. Крім того «Лукойл» під час війни виявила активність на роздрібному ринку пального Казахстану, де почали відкриватись АЗС з російським брендом, а також пішли вгору справи у «Лукойл Лубрикантс Центральна Азія».
Після оголошення санкцій США в ЗМІ з’явилась інформація про інтерес до казахстанських активів російської компанії як з боку «Казмунайгазу», так і з боку американських нафтових гігантів, які працюють в Казахстані.
Так, 17 листопада агентство ТАСС написало, що казахстанська держкомпанія «Казмунайгаз» веде переговори з «Лукойлом», посилаючись на слова Нурлана Жакупова, голови правління фонду національного добробуту «Самрук-Казина», який є основним акціонером «Казмунайгазу».
Про можливість викупу активів «Лукойлу» в Казахстані «Казмунайгазом» повідомляло і Reuters з посиланням на два джерела, знайомі з ситуацією.
Втім, 18 листопада міністр енергетики Єрлан Аккенженов спростував цю інформацію, а потім його заяву підтвердили в самій держкомпанії.
«У деяких ЗМІ публікується інформація про можливий викуп КМГ частки «Лукойлу» у проєкті Карачаганак. Ця інформація не відповідає дійсності», — зазначалося у повідомленні КМГ.
Тим часом західні ЗМІ повідомляли, що можливість купівлі частини активів «Лукойл» вивчає американські нафтові гіганти Chevron і ExxonMobil. Американців цікавили частки «Лукойлу» в тих проєктах, де компанії мають спільні інтереси.
«Лукойл» має 13,5% у родовищі Карачаганак та 5% у родовищі Тенгіз у Казахстані, серед акціонерів яких також є Chevron, ExxonMobil, Eni та Shell. Ці родовища є основним джерелом сирої нафти для КТК, що транспортує понад 1,6 мільйона барелів сирої нафти на день, або 1,5% світового попиту на нафту.
Іракський форс-мажор
Ті самі Chevron і ExxonMobil, за даними ЗМІ, виявляють інтерес до видобувних активів «Лукойлу» в Іраку та Нігерії.
Російська компанія має частку в нігерійській офшорній ліцензії OML-140, оператором якої є Chevron, а також керує проєктом Західна Курна-2 в Іраку, де Exxon довгий час була оператором сусіднього проєкту Західна Курна 1, перш ніж вийшла з нього минулого року.
Exxon нібито теж розглядає можливість придбання частки в родовищі Західна Курна-2 в Іраку, який вважається одним з найцінніших закордонних активів російської фірми з видобувними запасами близько 14 млрд барелів. Американська компанія довгий час була оператором сусіднього проєкту West Qurna 1, перш ніж вийшла з нього минулого року.
Тим часом у «Лукойла» почалися проблеми з веденням діяльності в Іраку. 5 листопада повідомлялося, що іракська державна нафтова компанія SOMO скасувала відвантаження трьох партій сирої нафти, видобутої «Лукойлом» на нафтовому родовищі Західна Курна-2. А 10 листопада, за даними Reuters, компанія оголосила форс-мажор на цьому родовищі.
За словами джерел видання, Ірак призупинив усі грошові платежі на адресу «Лукойлу», а обсяги сирої нафти, призначені для натуральних виплат компанії в листопаді — близько 4 млн барелів — були анульовані.
Грошові надходження «Лукойлу», отримані від діяльності в Іраку, залишаються замороженими через санкції США, доки не буде досягнуто домовленості щодо механізму розробки родовища Західна Курна, повідомив представник міністерства нафти. Він додав, що Ірак не може співпрацювати з компаніями, які перебувають під санкціями.
Крім того, «Лукойл» розірвав контракти з усіма іноземними працівниками, які не є громадянами Росії, повідомило ще одне джерело. Це означає, що на проєкті Західна Курна-2 залишилися лише російські та іракські співробітники.
Якщо причини форс-мажору на Західній Курні-2 не буде усунено протягом шести місяців, «Лукойл» припинить видобуток і повністю вийде з проєкту, зазначив високопосадовець іракської нафтової галузі.
Інші покупці
Серед претендентів на активи «Лукойлу» називали також американську приватну інвестиційну компанію Carlyle та Abu Dhabi National Oil Company (ADNOC). Агентство Bloomberg повідомило Exxon Mobil, Carlyle Group і ADNOC цікавляться різними закордонними активами «Лукойлу», але російський гігант наполягає на продажі єдиним пакетом.
За даними агентства, позиція російської компанії підвищує ймовірність «двоетапного процесу». Це передбачає, що один покупець — наприклад, фінансова фірма — купить усі неросійські активи «Лукойлу» і з часом перепродасть їх частинами.
Конгломерат з Абу-Дабі International Holding Company (IHC) також претендує на закордонну імперію Алекперова або принаймні на її частину. В IHC, яку очолює брат президента ОАЕ, шейх Тахнун бін Заїд Аль Нагаян, заявили, що компанія повідомила Міністерство фінансів США про свою зацікавленість у купівлі іноземних активів російської групи «Лукойл», не надавши подробиць.
В «Лукойл» 14 листопада підтвердили, що компанія веде переговори щодо продажу своїх міжнародних активів з кількома потенційними покупцями. Конкретні умови угоди пообіцяли оголосити після досягнення остаточних домовленостей та отримання необхідних регуляторних дозволів.
Непростий вибір
«Лукойл» опинився перед непростим вибором. Якщо компанія продасть свої активи, отримані кошти мають зберігатися на замороженому рахунку, доступ до якого росіяни отримають лише після зняття санкцій, повідомив Мінфін США.
Однак затягування з діями може призвести до заморожування чи навіть націоналізації активів. Якщо говорити про мережі АЗС, їхня вартість може суттєво впасти у разі зупинки роботи, тож краще продавати їх, поки вони працюють.
Якщо ж говорити про НПЗ, то «Лукойл» може спробувати повторити стратегію «Роснефть», тобто втратити контроль над активами, але зберегти їх у власності і чекати на закінчення російсько-української війни і зняття санкцій.
Ціна імперії: скільки втратить «Лукойл»
Визначити вартість міжнародних активів «Лукойлу» досить непросто, адже компанія знаходиться в таких умовах, коли покупці можуть диктувати свої вимоги і просити знижки від ринкової вартості. Reuters писав, що активи оцінюються приблизно у $22 мільярди, згідно з даними від 2024 року. За оцінками FT, вони можуть коштувати €14 млрд.
Оцінка опитаних Forbes аналітиків більш стримана — $10 млрд. Водночас вони припустили, що компанія зможе їх продати зі значними знижками — максимум за $3 млрд.
У будь-якому випадку, потенційна втрата «Лукойлом» закордонних активів може стати одним з найболючіших наслідків санкцій для російського бізнесу. Без міжнародного підрозділу, який «Лукойл» активно розбудовував протягом десятиліть, компанія перетвориться з міжнародного нафтового гіганта на посередню російську фірму з проблемами у вигляді дронів ЗСУ, які методично виводять з ладу установки на їх НПЗ.
