Обсяги постачань американської сирої нафти та нафтопродуктів до Азії зросли до рекордного рівня у квітні, проте не зможуть покрити втрати видобутку, спричинені війною США та Ізраїлю проти Ірану. Про це повідомило агентство Reuters із посиланням на дані аналітичної компанії Kpler.
Подробиці
Згідно з даними аналітиків Kpler, експорт сирої нафти зі США у квітні та травні має стати найвищим за всю історію спостережень: прогнозовані відвантаження становитимуть 5,44 млн барелів на добу та 5,48 млн барелів на добу відповідно. Це значне зростання порівняно з показниками за січень (3,94 млн барелів) та лютий (3,86 млн барелів) — місяцями, що передували початку війни США та Ізраїлю проти Ірану 28 лютого.
Основна частина обсягів спрямовується до Азії — регіону, який найбільше постраждав від фактичного закриття Ормузької протоки. Через цей вузький водний шлях до початку конфлікту проходило близько 20% світових поставок палива. Прогнозується, що у травні експорт нафти із США до Азії сягне 3,29 млн барелів на добу, що майже втричі перевищує довоєнні рівні.
Незважаючи на активізацію поставок, аналітики Kpler зазначають, що додаткові 2,18 млн барелів на добу від США не можуть компенсувати втрату близько 10 млн барелів на добу, які раніше надходили на світовий ринок з Близького Сходу.
Загальний обсяг морського експорту нафти до Азії у квітні оцінюється в 14,8 млн барелів на добу, що значно менше за січневий показник у 24,24 млн барелів. Таке падіння неможливо тривалий час компенсовувати за рахунок використання запасів.
Нафтопродукти
Аналогічна ситуація спостерігається і в секторі нафтопродуктів. Очікується, що загальний експорт палива зі США у квітні зросте до 3,59 млн барелів на добу. Проте обсяг, що спрямовується саме до Азії (386 тис. барелів на добу), лише частково пом’якшує дефіцит, спричинений зупинкою судноплавства через Ормузьку протоку, звідки раніше надходило до Азії 1,58 млн барелів на добу.
Експерти зазначають, що зростання експорту вигідне американським енергетичним компаніям, проте створює виклики для внутрішніх споживачів у США, яким доводиться конкурувати за ресурси з іноземними покупцями. Також залишається відкритим питання, як довго Сполучені Штати зможуть підтримувати експорт на такому високому рівні.
