Після масштабних протестів у столиці Анголи через скорочення субсидій на пальне країна стикнулася з глибокою соціальною кризою. Уряд скорочує витрати під тиском МВФ, але населення потерпає від бідності та зростання цін, пише Al Jazeera.
Подробиці
Після кількох днів демонстрацій проти скорочення урядом субсидій на пальне, що супроводжувалися мародерством і підпалами шин на вулицях, ситуація в столиці Анголи Луанді та інших регіонах, охоплених протестами, почала заспокоюватися.
Однак країна переживає найгостріше соціальне потрясіння за останні десятиліття — порівняне лише з наслідками перевороту 1977 року та насильством після виборів 1992-го.
«Луанда поступово повертається до звичного ритму, але, безумовно, це вже інше місто. Усюди видно наслідки того, що сталося в останні дні», — зазначає Кандеро, директор правозахисної організації Mosaiko, що базується в Луанді.
Протести в Анголі
Тисячі людей вийшли на вулиці третьої за обсягами нафтовидобутку країни Африки 1 липня, протестуючи проти урядового рішення скоротити паливні субсидії та підвищити ціну на дизельне пальне на третину. Перед цим, 12 липня, відбувся переважно мирний перший раунд протестів.
За даними уряду, під час заворушень минулого тижня загинуло щонайменше 22 особи, ще 197 отримали поранення, понад 1200 людей було заарештовано.
Протести були спричинені триденним страйком асоціацій маршрутних таксі, які виступили проти рішення, яке уряд називає частиною необхідних бюджетних обмежень. Із 2023 року Ангола перебуває під тиском МВФ щодо жорсткішого контролю бюджету після попереднього скорочення субсидій.
Уряд президента Жоау Лоренсу наполягає на необхідності жорсткої фіскальної політики, оскільки субсидії становлять близько 4% ВВП, а державний борг перевищує 60% ВВП.
Скільки грошей йде на субсидії
Міністр економічної координації Анголи Жозе де Ліма Массано у квітні повідомив, що субсидії на пальне у 2024 році становили близько $3 мільярдів — це дорівнює бюджету 1400 інфраструктурних проєктів, з яких 500 довелося заморозити через брак коштів.
Аналітики вказують, що частина проблеми — у високій залежності Анголи від нафти, яка забезпечує 60% доходів держбюджету та 95% експорту. Водночас країна виробляє лише 30% від потреби у пальному на єдиному нафтопереробному заводі, що лишився з колоніальних часів.
Крім того, бюджет Анголи на 2025 рік був сформований, виходячи з ціни на нафту у $70 за барель, однак ф'ючерси на нафту Brent у квітні впали нижче $60 після оголошення президентом США Дональдом Трампом про нові мита.
Нафта не рятує від бідності
Карлос Росадо де Карвалью, професор економіки Католицького університету Анголи, зазначив, що нестабільність нафтового ринку ставить країну в уразливе становище.
«Це справжня проблема, адже субсидії на пальне коштують близько $3 мільярдів. Це більше, ніж витрати уряду на охорону здоров’я та освіту разом узяті», — сказав де Карвалью, визнаючи, що в уряду не було вибору.
Водночас він наголосив, що час для реалізації нової політики було обрано вкрай невдало: вона збіглася з підвищенням тарифів на електроенергію та воду на 50% і 30% відповідно.
Низькі зарплати та зростаюче безробіття залишають мільйони ангольців у бідності та голоді. Ситуацію погіршує і той факт, що урядовці не змогли належно пояснити причини підвищення цін.
За даними уряду, у 2024 році Ангола отримала від експорту нафти $31,4 мільярда — це у понад десять разів більше, ніж було витрачено на паливні субсидії.
Однак критики уряду стверджують, що більшість з 36 мільйонів громадян досі не відчули переваг від природного багатства країни.
«Звичайні ангольці не отримують вигоди від природних ресурсів країни через високий рівень корупції», — зазначає Кандеро.
