18 грудня 2023 р. Рада Європейського Союзу ухвалила 12-й пакет санкцій проти росії, який встановив обмеження на імпорт російського скрапленого газу з перехідним періодом у 12 місяців. Ця постанова особливо сильно торкнулася Польщі, яка стала найбільшим в Європі імпортером цієї сировини з росії. Про вплив ембарго на ринок скрапленого газу в Польщі поговорили в прямому ефірі Роберт Томашевскі (Robert Tomaszewski) з аналітичного центру Polityka Insight та Бартош Квятковський, генеральний директор Польської організації скрапленого газу (Polska Organizacja Gazu Płynnego). Через надважливу актуальність теми, НафтоРинок виділив важливі питання тридцяти хвилин цікавого діалогу.
Роберт Томашевскі: Почнемо з основ. Що таке скраплений газ, де і як він використовується зараз? Як виглядає ринок цієї сировини в Польщі?
Бартош Квятковський: Це суміш пропану і бутану, або чистий пропан, або чистий бутан. Хоча міжнародна спільнота виробників скрапленого газу в даний час прагне розширити це визначення, включивши в нього також додавання диметилового ефіру – нового пального, яке легше виробляти з поновлюваних джерел.
Скраплений газ у Польщі на 75% використовується на транспорті. Це – найдоступніше пальне преміум-класу на світовому ринку та найпоширеніше альтернативне пальне в Європі. Напевно, лише в цьому або наступному році кількість електромобілів перевищить кількість автомобілів на автогазі на ринку ЄС.
На польському ринку 10% споживання скрапленого газу використовується в централізованому теплопостачанні, 7% – у промисловості, 5% – у сільському господарстві, решта – в інших сферах застосування.
Як так сталося, що Польща є найбільш залежною країною в Європі від імпорту російського скрапленого газу?
Питання імпорту LPG з Росії до Польщі є певним історичним фактором. Польща є найзахіднішою країною колишнього Східного блоку та всієї його інфраструктури. Тому як ширококолійна залізниця, так і перевантажувальна інфраструктура історично були побудовані на східному кордоні країни та оптимізовані для постачання пропану та бутану зі сходу. Спадщина цієї інфраструктури протягом останніх десятиліть означала, що у нас не було стимулу ставати незалежними та будувати інші шляхи доступу до нашого ринку – наприклад, розширювати порти чи нарощувати власне виробництво скрапленого газу.
Але не варто забувати, що в Польщі збудовано три LPG-термінали: найбільший у Гданську, один у Щецині та ще один у Гдині. Цікаво, що на даний момент будується і вводиться в експлуатацію четвертий термінал для азотних заводів у Поліцах.
Війна в Україні розпочалася в лютому 2022 року. Незабаром ми відзначатимемо другу річницю цієї трагічної події. Хотілося б знати, що нам вдалося зробити за цей період, щоб підготуватися до вступу в силу ембарго. Адже інші російські вуглеводні були піддані санкціям набагато швидше –наприклад, коли мова йде про імпорт вугілля. Заборона на постачання цього ресурсу до Польщі набула сили в квітні 2022 року. За цим послідувало скорочення постачання природного газу, що було результатом рішення москви. Згодом перестала надходити нафта, що також було рішенням росії і меншою мірою Європейського Союзу, який вирішив перекрити постачання морським шляхом.
Польща довго не проявляла політичної ініціативи, щоб запровадити обмеження такого роду на форумі ЄС. Яка ваша оцінка – чи вдалося нам добре використати цей період від початку війни?
Слід брати до уваги, що ринок скрапленого газу, порівнюючи з природним газом, є значно меншим. Уряд Польщі протягом останніх 15-ти років послідовно працював над досягненням значного рівня незалежності на східному напрямку в питаннях природного газу, проте не проявив таких дій відносно скрапленого газу. Держава завжди ставилася до нього як до вільного ринку.
Запровадження обмежень ЄС вказують на те, що нові контракти вже не можуть бути укладені – тобто відбулося фактичне вимирання короткострокового ринку. До 20 грудня, коли обмеження набудуть чинності, будуть виконуватися тільки контракти, укладені до вступу в силу 12-го пакету санкцій. Що це означає для польського ринку?
До того, як санкції вступили в силу, значну частину угод щодо імпорту скрапленого газу з російського ринку складали спотові транзакції. Коли санкції почали діяти, відбулася конвертація цих контрактів: перед тим, як обмеження вступили в силу, було укладено дуже багато довгострокових контрактів, які будуть діяти і на наступний рік. Як наслідок, ринок не зрушився з місця – ефект відкладений на кінець року. Очікується, що компанії мають бути готовими до того, щоб добре використати цей час для отримання контрактів із західного ринку. Варто зазначити, що постачальники та дистриб'ютори скрапленого газу в Польщі вже з минулого року намагаються укладати контракти на поставку в західних напрямках.
Що стосується кінця 2024 року, то слід очікувати деякого зростання цін. Навіть якщо подивитися на цінові пропорції, то в 2023 р. скраплений газ російського походження був на 20% дешевшим за скраплений газ з інших напрямків. Тобто після стабілізації ринку і закінчення перехідного скраплений газ може стати дорожчим приблизно на 20%.
Раніше ми мали справу з масовим нарощуванням запасів російського дизелю і російського Urals до вступу в силу ембарго на західних ринках. Чи існує подібна тенденція зараз?
Існує велика проблема з логістикою скрапленого газу в Польщі, а саме зі зберіганням його запасів. Залізничну систему можна підготувати контрактами, але у випадку зберігання ресурсу підготовку здійснити неможливо, оскільки у нас фактично немає складів.
Виникає питання нашої здатності залучати великі обсяги скрапленого газу з інших ринків – не з росії, а саме наших портових потужностей – трьох морських терміналів і четвертого, який будується в Поліцах. Потужність наших портів складає трохи більше одного мільйона тонн, що приблизно в два рази менше, ніж потрібно, щоб задовольнити наші потреби в імпорті. Чи означає це, що частина ринку просто не задовольниться без російської сировини і доведеться шукати еквіваленти? Чи вдасться залучити необхідний обсяг скрапленого газу іншим шляхом?
На даний момент LPG імпортується до Польщі трьома видами транспорту, водночас 90% поставок здійснюється залізничним і морським транспортом. Левова частка залізничного транспорту йде зі сходу – понад 55%; близько 30% – це морський транспорт. Якщо говорити про нові маршрути або нові напрямки поставок, то можна певною мірою збільшити морський імпорт. В минулому році морем було імпортовано близько 800 тис. тонн – третину від споживання на внутрішньому ринку. За максимальних умов ми зможемо збільшити кількість скрапленого газу, що завозиться морем, наполовину. Обсяги, що залишилися, потребуватимуть перенаправлення залізницею із заходу. Мова йде про голландські порти, куди йдуть великі океанські газові танкери – саме там їх потрібно перевантажувати на залізничний транспорт. Легко підрахувати, що у випадку п'ятдесятитонних класичних танкерів і сорокатонних поїздів додатково потрібно відправляти в Польщу в напрямку заходу близько 300 поїздів на рік.
Це буде складним завданням, адже виникає проблема пропускної здатності польських портів. Минулого року у нас була ситуація, коли абсолютний пріоритет був наданий експорту вугілля з внутрішніх портів у Труймясті. Це закінчилося тим, що газовози стояли розвантаженими – ресурс неможливо було експортувати і розвозити по Польщі, оскільки відбувалося перевезення лише вугілля. У грудні минулого року більше ніж 50% усіх перевезень, які виходили з портів Труймяста, припадали на вугілля.
Хто опиниться в найгіршій ситуації? З одного боку, найбільше споживання LPG припадає на транспортний сектор, але водії можуть перейти, наприклад, на бензин. Тому в ситуації, коли ціна на газ раптом зросте, попит може бути перенаправлений на даний вид пального. Хоча, звичайно, виникає питання нашої змоги впоратися зі збільшеним внутрішнім попитом на бензин. Адже дане пальне теж імпортується з-за кордону, а наші вітчизняні НПЗ мають свої обмеження. Але чи є інші споживачі скрапленого газу, які можуть опинитися в невигідному становищі?
Споживачі скрапленого газу, коли мова йде про заправку на АЗС, можуть почувати себе спокійно. Я не очікую, що підвищення поточної ціни на 20-25% спричинить масову відмову від LPG, оскільки він і надалі залишатиметься привабливим за ціною.
Суб’єкти господарювання, які використовують LPG у промисловій або сільськогосподарській діяльності, є постійніми клієнтами з великими обсягами – я не можу уявити, щоб такі клієнти зіткнулися з обмеженнями в постачанні. Аналогічна ситуація з тими, хто використовує скраплений газ для опалення.
Чи може щось статися протягом наступних 11 місяців, щоб краще підготувати нас до наслідків дії санкцій?
У нас залишилося мало часу, тому варто сідати за стіл переговорів і говорити про підвищення гнучкості цього ринку. Можна звернутися до досвіду Німеччини, яка запровадила пріоритет для енергоносіїв у постачанні залізничним транспортом. Крім того, слід запровадити інструменти чи стимули, які б заохотили дистриб’юторів або операторів розширювати транспортну інфраструктуру. Важливо, щоб будь-який суб'єкт господарювання, який збирається будувати цю інфраструктуру, відчував фінансову та економічну життєздатність проєкту в довгостроковій перспективі та підтримку з боку держави.
Звичайно, за один рік інвестицій зроблено не буде, це багаторічні проєкти.
Крім того, ембарго можна використати для прискорення електрифікації транспорту, пропонуючи водіям субсидію на електрику. Або, наприклад, домогосподарствам, які вирішать змінити спосіб живлення своїх плит або систему опалення.
Чи не настав час для «зеленої» заміни?
Так, дана галузь прагне перейти від викопного палива до використання ресурсу з відновлюваних джерел. В Польщі вже є одна компанія, яка виробляє скраплений газ з біоетанолу. Це напрямок, в якому йде і буде йти індустрія. Він дозволить використовувати внутрішні ресурси та збільшити власне виробництво.
Також скраплений газ можна розглядати як один з інструментів згладжування енергетичного переходу у випадках електрифікації транспорту та використання теплових насосів. Спеціалісти стверджують, що тепловий насос – це технологія, яка не пробачає помилок. Тому варто зосередитися на впровадженні гібридних рішень: використання скрапленого газу має бути доповненням там, де електрифікація не є повністю виправданою.
Тим часом на авторинку зростає популярність електричних гібридів з додатковою газовою установкою. Водії кажуть, що кращого і дешевшого рішення для міських перевезень не існує. Враховуючи характер польського ринку, на якому середній вік автомобіля перевищує 15 років, двигуни внутрішнього згоряння будуть використовуватися ще довго після 2035 року, а використання автогазу дозволить його зменшити. Так само, як і зменшити викиди вуглекислого газу та майже повністю усунути викиди твердих частинок, тобто сприяти зменшенню проблеми смогу.
Аналогічна ситуація в сегменті централізованого теплопостачання: не кожна будівля підходить для використання теплового насоса. У гібридній установці теплові котли працюватимуть разом з газовими котлами, які використовуватимуться на піку попиту на енергію.
Тому сьогодні мова йде не про те, щоб повністю відмовитися від газу, а про те, щоб зробити його ефективним інструментом у процесі переходу – як з точки зору швидкості, так і з точки зору вартості процесу.
