Чому справа Expert Petroleum дивна?

Я хочу домогтися повернення активів УГВ та ефективного їхнього використання. Зрозуміло, законним способом, якщо іншого шляху немає, то через суд.

Голова правління ПАТ «Укргазвидобування» Олег Прохоренко, вересень 2016 р.

Ніколи такого не було, і ось знову. Дев'ять років тому історичний в усіх сенсах керівник «Укргазвидобування» Олег Прохоренко кинув всі сили для вигнання компаній, які пов'язані з українськими олігархами, що вели спільну діяльність на родовищах УГВ. Цих партнерів він називав «паразитами» і через суд розірвав договори підписані за часів, як тоді називали - злочинної влади. Проте через деякий час історія повторилась: УГВ знову запросила інвесторів на родовища і прийшла НАБУ. Ситуація щодо потенційних мультимільйонних розтрат коштів АТ «Укргазвидобування», що була висвітлена детективами НАБУ у вересні 2024 р., кинула тінь на діяльність румунської компанії XP (колишня назва - Expert Petroleum). Компанія реалізує в Україні проєкт по збільшенню видобутку газу на зрілих (виснажених) родовищах ГПУ «Львівгазвидобування», що є західним видобувним флангом АТ «Укргазвидобування». Правооохоронні органи заявляють про викриття махінації внаслідок якої державна компанія недоотримала понад 340 млн грн прибутку. Цифра плаваюча, бо різні експертизи свідчать про різне. Але більш дивним, є те, що підозри по справі отримали два менеджери держкомпанії середньої ланки, що при всьому бажанні в рамках своїх службових повноважень не могли провернути озвучену злочинну схему. Крім того, сама АТ «Укргазвидобування» не позиціонує себе потерпілою стороною, а іноземна компанія, співробітники якої за логікою мали б так само отримати підозри, в справі не фігурують. В цій статі буде проведений ретроспективний аналіз частини з істотних аспектів заключення PEC угоди, а також спробуємо оцінити суть підозри правоохоронців.

Що таке договір PEC

PEC – це акронім, що означає Production Enhancement Contract (Контракт зі збільшення видобутку). Суть угоди (як мінімум в українському варіанті про який буде іти мова – НР), якщо грубо: є сторона А – компанія власник ліцензії, і Б – оператор, що володіє компетенціями у сфері видобутку нафти і газу. Сторона А передає родовище, або групу родовищ в управління стороні Б, яка в свою чергу бере на себе зобов’язання по нарощенню рівня видобутку. Сторона А, якщо брати вигаданий еталонний варіант, отримує зменшення операційних витрат, і більшу кількість вуглеводнів, а сторона Б, функціонуючий промисел, з усім рухомим і нерухомим майном, наземною інфраструктурою, свердловинами тощо у власне управління, проте не володіння, при якому за наявності знань та вмінь, досвіду і «буровецької вдачі», можна заробити свіжу копійку. Подібні контракти все частіше використовуються – вони корисні, за умови належної імплементації в практиці, великим державним компаніям, що мають на балансі «історичні» родовища, які не можна зупиняти, але й вкладати гроші немає сенсу, адже, родовища є переважно виснаженими.

Але, на світовому ринку, існують компанії-мейджори сервісного ринку, наприклад Schlumberger, що вивели роботу на цих родовищах в окремий бізнес напрямок та нішеві організації, що не мають супер ресурсів чи технологій, але складаються з досвідчених фахівців і мають локальну експертизу, що дозволяє вижимати залишковий потенціал родовищ і на цьому заробляти. Компанії цієї ніші працюють на виснажених родовищах використовуючи різні легальні умови взаємодії – від повного викупу ліцензій, до більш складних форм, як от Production Enhancement Contract /Risk Service Contract тощо. Але, це все абстракція. Перед тим аби розписувати випадок «Нафтогазу» та Expert Petroleum, варто розглянути приклади, що були реалізовані на практиці у світі.  

Люди і моделі

Почнемо з нішевих регіональних та міжнародних проєктів. Серед сусідів наприклад, це Mazarine Energy, що працює на 28 родовищах OMV Petrom в Румунії. Вони працювали по схемі викупу ліцензій. Mazarine Energy була заснована у 2013 р., в Гаазі Едвардом Ван Кербергеном (Edward van Kersbergen), голландцем, який у період 1988-1998 рр. працював в компанії Shell спочатку інженером на офшорних платформах, а потім на інших виробничих та суто корпоративних позиціях. У нього були різні пов’язані нафтогазові бізнеси, що він успішно продавав і згодом створював нові. У тому ж 2013 р. компанія стала оператором родовища в центральному Тунісі. Протягом 18 місяців вона робила 3D сейсміку та пробурила дві свердловини, обидві з яких дали комерційні дебіти. Але, компанія стала відомою лише після початку операцій в Румунії.

В компанію був найнятий Спенсер Кока, який є доволі цікавим CEO. Варто зазначити, що він привертає увагу не тому, що їздив, як кажуть джерела, по Бухаресту на рожевому кабріолеті в кузові купе і не тому, що очолював румунську асоціацію видобувних компаній ROPEPCA , але тому, що починав кар’єру геологом в Shell, якраз в офісі в м. Гаага, а також в Лівії та Малайзії,  а вже потім працював в Petrom, де вивчив всі родовища і їх потенціал. Допускаємо, що по лінії Shell він познайомився з Едвардом Ван Кербергеном, який запустив на той час Mazarine. Для виходу на румунський ринок у якості партнера OMV Petrom, вони залучили капітал на світових ринках, і не просто капітал, а компанію Carlyle Group, що виділила під проєкти Mazarine $500 млн. Крім того, свої гроші вклала фірма Ramphastos Таким чином, компанія активно працювала, забирала все більше і більше родовищ OMV. Робота тривала аж до 2024 р. Carlyle і Ramphastos продали свої акції – угоду остаточно закрили 28 лютого 2025 р. Покупцем акцій став вже згаданий Едвард Ван Керберген. Наразі сайт компанії не працює, її статус не відомий, але працівники все ще фігурують, як працюючі в компанії в мережі LinkedIn.

Інший приклад, більш глобальний, це енергосервісна компанія Petrofac – легендарна в своїй ніші. Компанія з’явилась у 1981 р. в Техасі, у 2005 р. вийшла на IPO на майданчику Лондонської біржі. Її сильна сторона, це upstream операції у широкому спектрі, а також downstream в частині зберігання і переробки. Крім того, компанія надає послуги з навчання персоналу.  Перші великі гроші заробили в Об’єднаних Арабських Еміратах на початку 1990-х, далі проєкти в таких державах, як Сирія, Азербайджан, Оман, Великобританія, США тощо. З 2009 р. активно розвивають напрямок альтернативної енергетики. Станом на 2025 р. було реалізовано більш ніж 200 крупних проектів, з яких 10 у галузі зеленої енергетики. Загалом, маючи більш ніж 40-річний досвід, вони «під ключ» можуть надавати максимально широкий спектр послуг, як на землі, так і на морі. В 2010 р. Petrofac підписала з OMV Petrom перший у своїй практиці контракт по збільшенню рівня видобутку. Контракт був підписаний на 15 років, з можливістю пролонгації на 10 років, тобто до 2025 та 2035 р. відповідно. OMV Petrom виділило під цей контракт групу родовищ в районі м. Ціклень. В цьому регіоні Південних Карпат видобувають нафту. На момент заходу Petrofac в районі Ціклень промисли працювали близько 60 років, та мали фонд з понад 1000 свердловин, з яких близько 300 видобували загалом приблизно 4 500 бар. нафти на добу. Згідно з PEC контрактом, Petrofac надавало низку послуг для збільшення видобутку шляхом покращення коефіцієнтів вилучення, оптимізації операційної ефективності та інвестування в модернізацію об'єктів наземної інфраструктури. Petrofac отримувала базовий тариф за барель видобутої нафти, а також підвищений тариф за додатковий видобуток. Проте, компанія вже в 2014 р. заявила про плани виходу з цього проекту, підтвердила їх у 2015 р. і остаточно залишила румунській проект в 2016 р. Проте, вихід був доволі м’яким, як для OMV Petrom, так і Petrofac. Остання, просто продала акції своєї дочірньої компанії, що була контрактотримачем, румунській компанії Expert Petroleum, що працювала з OMV Petrom за схожим контрактом з 2012 р.

Хлопці зі Schlumberger

Компанія Schlumberger вперше почала реалізувати бізнес модель в основі якої послуги з нарощення видобутку на виснажених родовищах в кінці 20 сторіччя. На той час Schlumberger знаходилась в стадії активної трансформації, зокрема вони переходили на матричну структуру управління. Зокрема бізнес підрозділ, що займався відновленням виснажених родовищ називався Integrated Production Management (IPM), що власне почав діяльність у 1995 р. Від назви підрозділу пішла і назва контракту/послуги – IPM. Зокрема, перший такий контракт був підписаний у Венесуелі, де згодом компанія роками активно працювала. Якщо просто, то IPM – це те, що ми називаємо «робота під ключ». Вони беруть родовище – і займаються всіма наземними операціями власними силами і технологічними рішеннями. В основі, безумовно, операції з буріння, які в Schlumberger здійснювались за моделлю Factory Drilling. Найбільш близький переклад – конвеєрне буріння. Воно полягає у наступному: перше - це загальне управління проектом, інженерія, закупівлі та логістика; друге - розгортання бурових станків; по-третє, постачання продукції Schlumberger та відповідних технологій; і, нарешті, всі необхідні супутні послуги. Ця широка інтеграція безпосередньо призвела до підвищення ефективності та загального зниження витрат. У Австралії в рамках контракту вони пробурили більше 300 свердловин за рік. Причому термін буріння та закінчення свердловини знизили з восьми до чотирьох днів, та чотирьох до двох днів відповідно. Тобто, це справжній завод - конвеєр.

З плином часу, вони покращили модель IPM і у 2012 р. трансформували її у підрозділі Schlumberger Production Management (SPM). В основі та сама модель IPM, проте була суттєво нарощена геологічна складова. Власне, в рамках SPM у 2012 р. в Еквадорі був реалізований проект, що відповідає визначенню типового PEC контракту. Консорціум, що складався з Schlumberger (75%) та аргентинської Tecpetrol (25%), підписав з PetroAmazonas (Еквадор) 15-річний PEC-контракт на родовищі Шушуфінді (Shushufindi), де видобуток зріс з 45 тисяч барелів на добу до приблизно 80 тис. бар. на добу до кінця 2016р. Було пробурено 63 свердловини і визначені точки буріння для наступних 54. Крім того, у грудні 2015 р. PetroAmazonas та Schlumberger підписали 20-річний контракт на збільшення видобутку на нафтовому родовищі Auca з видобутком 70 тис. барелів на добу в районі Амазонки. Schlumberger зобов'язалася витратити $4,9 млрд протягом наступних двох десятиліть, щоб збільшити видобуток Auca на 20 тис. бар. на добу. Компанія погодилася отримувати плату в розмірі $26 за барель «додаткового видобутку». Але, через обмеження OPEC у 2016 р. PetroAmazonas в односторонньому порядку згорнула операції на родовищі Шушуфінді і відповідно перед Schlumberger був сформований борг близько $850 млн, що компанія виплачувала в 2017 р. І схожих контрактів у Schlumberger доволі багато, зокрема, з 2003 р. була цікава співпраця у Румунії, де бере початок Expert Petroleum, яку заснували два менеджери Schlumberger - Мішель Лобутін (Michel Louboutin) та Девід Мартінон (David Martinon) у 2005 р. (цьогоріч компанія святкувала 20-річчя). У 2003-2005 рр. в Румунїї ще у статусі працівників Schlumberger на родовищі Romgaz Ласлау Маре в Трансильванії менеджерська пара реалізувала PEC, що показав результат – за період 2004-2005рр видобуток зріс на 40%. Але, далі зрозумівши потенціал, менеджери вирішили створити власний бізнес.

Розподіл обов’язків в партнерстві наступний: все, що стосується бізнес операцій у широкому корпоративному вимірі – парафія Девіда Мартінона. У 1990-1993 рр. він вчився у французькому Національному інституті прикладних наук (Прикладна математика, інженерія), у 2000-2001 рр. вчився в бізнес школі INSEAD. З 1995 по 2005 р. працював в Schlumberger. Починав з позиції інженера, але виріс до директора з M&A.  У свою чергу за роботу в полях, за технічну частину, відповідає Мішель Лобутін. Він має ступінь магістра з інженерії резервуарів в Університеті Геріотта Ватта, який він здобував у 1986-1987 рр. Фактично з 1987р працював в Schlumberger на різних технічних та управлінських позиціях, зокрема підписував і управляв проєктом Ласлау Маре в Румунії.

Сімейний бізнес

Люба операція в сегменті upstream – це величезні капіталовкладення та ризики. У Schlumberger заробітні плати не малі, але аби зайти у сервісний бізнес необхідні капітали. І вони знайшлись. Доленосною для майбутньої компанії стало навчання Девіда Мартінона в бізнес школі INSEAD. Там, він зустрів свою майбутню дружину Муну Сухтіан (Muna Sukhtian), що походить з родини, яка контролює найбільший бізнес конгломерат Йорданії. Власне, варто розказати про цю групу більш детально.

Родина Сухтіан володіє одним з найбільших бізнес конгломератів в регіоні Ближнього Сходу та Південної Африки під назвою Munir Sukhtian Group. Штаб-квартира знаходиться в столиці Йорданії Аммані. Вони присутні на всіх континентах у близько двадцяти видах бізнесів, зокрема роблять ставку на фармацевтику, FMCG, аграрну галузь, хімічну галузь тощо. Зокрема, у складі консорціуму ANHAM займаються логістичним забезпеченням американських військ на Близькому Сході. ANHAM належить консорціуму трьох інвестиційних та підрядних груп: Arab Supply and Trading Company (ASTRA) (Саудівська Аравія), GMS Holdings (Йорданія) та HII-Finance Corporation (США). Щоправда, у 2018 р. компанію звинуватили в порушенні режиму санкцій проти Ірану. Компанія використовувала іранські порти для забезпечення здешевлення логістики харчування американських військ. Тоді, CEO ANHAM Абул Худа Фарукі (Abul Huda Farouki) пов’язувався журналістами NYT з подружжям Біла та Хілларі Клінтон. Проте знайомства в високих кабінетах на той час не дали можливості оминути серйозний міжнародний скандал, що призвело до вимушеного залишення поста керівника ANHAM. Проте, компанія не припинила діяльність і під час кризи COVID-19 стала постачальником вакцин в Афганістані.

Йорданський конгломерат присутній в енергетиці доволі слабко, і власне нафтогазовий напрям, допускаємо, пов’язаний з появою у родині Сухтіан Девіда Мартінона. Так, він вчився в 2000-2001 рр. в бізнес школі INSEAD, одружився і в 2004 р. з’явилась компанія NT&S Energy. Це була холдингова компанія, що спеціалізувалась на широкому спектрі послуг у сфері розробки родовищ в регіоні MENA. У неї були офіси в США, Йорданії, Іраку, ОАЕ, Катарі, а також, після 2005р в Румунії. В складі холдингу була сервісний оператор NT&S Oilfield Services з офісом в Лівії, а також сервісний оператор Gri­ffin Energy з офісом в Ємені. Але, наразі інформації про активність цих компаній, а також їх успіхи відсутня. Єдина компанія, яку можливо прослідкувати – Expert Petroleum.

Експертне зростання

Компанія була заснована у 2005 р. в Румунії і з перших днів почався пошук румунських активів. У 2006 році через Румунське агентство мінеральний ресурсів було придбано дві ліцензії на родовища Фрумоаса та Беклян. В 2008 р. Expert Petroleum у партнерстві з Celtique Energie UK (50/50) придбала чотири додаткові концесії, дві від румунського агентства: родовища Північна Грівіта та Стоеніта та приватних нафтогазових компаній: родовища Арсіта та Валута. В 2009 р. відбулась угода вартістю $100 тис. між Zeta Petroleum SRL і Expert Petroleum щодо викупу 87,5% інтересу в ліцензії на розробку газового родовища Падурені. В 2009 р. компанія домовилась з угорською MOL про спільну участь в 10 раунді розіграшу ліцензій від Румунського агентства мінеральних ресурсів. У 2010 р. вони виграли три блоки у Паннонському басейні (Тисо-Дунайська низовина) з розподілом інтересу 70 на 30%, де Expert Petroleum виступала молодшим партнером. Невідомо, як дійсно склалась співпраця, хоча у звіті за 2024 р. компанія відзначила роботу на родовищі Салонта у співпраці з MOL. Також заявлено про підписання у 2010 р. першого PEC контракту з MOL на родовищі Саркадкерестур. В цей же період 2009-2010 рр. через дубайський офіс Lime Rock Partners, інвестиційний фонд, що управляв активами на суму $3,9 млрд з фокусом на енергетичних проєктах, було залучено $25 млн для збільшення капіталу компанії і реалізації робіт на вищезазначених родовищах.

У 2012 р. Expert Petroleum був підписаний 15-річний договір PEC з OMV Petrom (13 родовищ, що включали 150 свердловин), та у 2016 р. компанія перехопила на себе сім родовищ Petrofac, про яку згадувалося вище. Відзначимо, що PEC контракт Petrofac, що дістався по угоді Expert Petroleum став зразком для майбутнього українського договору з АТ «Укргазвидобування» на підвищення видобутку з 13 родовищ. Отже, на 2017 р., коли вперше був опублікований Звіт зі сталого розвитку, було заявлено про роботу лише на 13 родовищах OMV Petrom, і в наступному році додали інформацію про родовища Petrofac. Тобто, робота на восьми родовищах отриманих у період 2006-2009 рр., в т.ч. вся діяльність по проєктах з MOL або завершена або знаходиться в сірій зоні публічної звітності і не коментується.

Український газовий фронт

В Україні за період 2017-2019 рр. в державній АТ «Укргазвидобування» запускали проєкт PEC три рази. В цьому контексті важливо відзначити, що на момент перезапуску PEC у 2019 р. була доволі серйозна внутрішня криза корпоративної стратегії. Перш за все вона була викликана глибокою управлінською кризою в рядах команди ідеологів програми 20/20 за лідерством Олега Прохоренко. У 2018 р. були зафіксовані маніпуляції з публічним підтасовуванням результатів річного об’єму видобутку (т.з скандал «домальовуванням» об’ємів газу на технологічні потреби). Разом з корупційними, репутаційними та іншими скандалами, що супроводжували діяльність компанії, було необхідно терміново міняти управлінські кадри і стратегію. Тоді, в «Нафтогазі» було вирішено залучити команду Андрія Фаворова, на той час співзасновника трейдингової компанії ERU, що прагнув реалізації в сегменті upstream. Він прийшов з невеликою командою і в короткий час запропонував три напрямки розвитку:

• Розробка офшорних проєктів;
• Розробка т.з «Глибокої Шебелинки»;
• Заключення PEC контрактів.

Останнім пункт був переосмисленням ранішніх планів АТ «Укргазвидобування» щодо PEC. Розігрували два кластери родовищ на Західній Україні в межах відповідальності ГПУ «Львівгазвидобування». Відзначимо, що у львівському офісі держакомпанії доволі скептично поставились до новаторських ідей щодо PEC – їх можна зрозуміти, адже під проєкт виділялись найкращі родовища на якій приходились майже половина видобутку всього ГПУ.

На конкурс заявились чотири компанії: китайська Xinjiang Beiken, американська Baker Hughes, українська Poltava Petroleum Company (PPC) та румунська Expert Petroleum. Китайці через «складність перекладу» затягували опрацювання документів, зрештою хотіли вийти на декілька родовищ, але з випробувальним періодом, адже їх базовий аналіз показав, що проєкт не прибутковий. Американці зайшли в конкурс, але також відмовились від контракту через відсутність економічної привабливості. Найбільш досвідчена компанія в Україні PPC довго вивчала пропозицію в data room, але зрештою відмовилась – також, не бачила економічного сенсу. Відповідно, компанія Expert Petroleum не маючи конкурентів виграла конкурс запропонувавши найкращі умови і вже п’ятий рік працює на родовищах УГВ, очевидно вбачаючи економічну привабливість. Звичайно, на момент входу в проєкт на правах переможця Expert Petroleum була оточена великою кількістю спекуляцій. Компанію пов’язували з російським олігархом Михайлом Фрідманом через те, що директором української компанії і підписантом  договору була Вікторія Сергеєєва, що багато років працювала на структури Фрідмана в Україні. Інша спекуляція, що була також екзотичною – Expert Petroleum – це компанія-креатура глобального фонду BlackRock. Там зв’язок був виражений через те, що материнська компанія Expert Petroleum SPV SARL була зареєстрована в Люксембурзі за адресою 6 Rue Eugène Ruppert L-2453 за якою так само зареєстровані компанії BlackRock Global Funds, BlackRock EMMPD III Unlevered (Investment) S.à r.l. тощо. Але, скоріш за все це офісний центр-місце масової реєстрації юридичних осіб. А також, що хтось переплутав BlackRock та LimeRock, а це дві великі різниці. Зрештою, не можемо ані підтвердити, ані спростувати. Загалом спекуляції швидко припинились та мало хто звертав увагу на діяльність Expert Petroleum, особливо після початку вторгнення ворожих військ, аж допоки не розгорівся корупційний скандал з обвинуваченнями співробітників АТ «Укргазвидобування» у підігруванні інтересам Expert Petroleum. Але, варто відзначити, що диявол криється в деталях.

Керівництво Expert Petroleum почало активно вивчати український ринок десь в період 2016-2017 рр. Мішель Лобутін та Девід Мартінон активно приїжджали в Україну та приймали участь в галузевих заходах. Загалом можна стверджувати, що на момент входження в проєкт у них було чітке уявлення про майбутні родовища. Зокрема, вони активно працювали з наданими геологічними даними та мали внутрішню корпоративну експертизу, найнявши у якості радника з розвитку бізнесу екс-начальника управління стратегії та розвитку «Укргазвидобування» Антона Токарєва, який супроводжував компанію до моменту виграшу в конкурсі. Крім того, наразі в контексті перемоги Expert Petoleum та у зв’язку зі  корупційним скандалом активно вивчається роль багаторічного консультанта компанії McKinsey Отто Ватерландера (Otto Waterlander), який є підписантом договору PEC зі сторони державної компанії. Але про все по порядку.

11 березня 2024 р. НАБУ та САП заявили, про викриття схеми зловживань на 211 млн грн під час укладення та виконання договору з підвищення видобутку природного газу між АТ «Укргазвидобування» та Expert Petroleum. Щоправда, в процесі розслідування сума зловживання за версією слідства була збільшена до 341 млн грн.

Правоохоронці стверджували, що шляхом внесення змін до конкурсної документації була знижена норма базового видобутку природного газу на 750 млн куб. м за 15 років потенційної дії договору. Це призвело до штучного зростання частки газу підвищеного видобутку, за який АТ «Укргазвидобування» мало розраховуватися за значно вищим тарифом (3,40 грн/куб м проти 0,91 грн/куб м). За «успішну» з огляду на корупційну вигоду в інтересах Expert Petroleum реалізацію проєкту відповідальний начальник відділу з розвитку бізнесу АТ «Укргазвидобування» Євгеній Сташенко отримав премію у подвійному розмірі місячної заробітної плати. Надалі, покинувши територію України після початку повномасштабного вторгнення рф, він працевлаштувався керівником з розвитку бізнесу в компанію, яка перемогла у конкурсі. Крім того, НАБУ повідомила про підозру Ігорю Фоменку — начальнику департаменту розробки родовищ «Укргазвидобування». За версією слідства, він нібито занизив прогноз базового видобутку для групи родовищ, чим «сприяв» отриманню компанією Expert Petroleum понад 340 млн грн неправомірної вигоди.

Адвокати Ігоря Фоменка максимально публічно відбивали суто технічну частину обвинувачень, стверджуючи, що звинувачення НАБУ і САП ґрунтуються на нефахових експертизах, що визначали рівні базового та додаткового видобутку, і стверджують, що навпаки держава заробила на контракті приводячи відповідні розрахунки.

Проте, зрештою, опитані учасники ринку погоджуються з тезою, що визначення базового видобутку родовища, а мова йде про тринадцять родовищ, є питанням максимально дискусійним і може бути предметом багатьох суперечок між експертами-технарями. Бо, власне на цій різниці і ґрунтується модель заробітку в межах PEC. Найбільш велика помилка, як для АТ «Укргазвидобування», і зокрема Ігоря Фоменко, який найбільше постраждав, так і Expert Petroleum полягала у тому, що не була найнята спеціалізована консалтингова компанія, яка би могла зважити технічні аргументи сторін і виступити арбітром угоди на момент підписання, наприклад Ryder Scott або будь яка інша репутаційна компанія з історію роботи на ринку. Відсутність експертизи третьої поважної сторони дає змогу для спекуляцій і подібних обвинувачень.

Зрештою, найбільш цікавою частиною обвинувачення стало не отримання підозр двома менеджерами середньої ланки АТ «Укргазвидобування», а не отримання і можливо ігнорування слідством цілого ряду потенційних учасників справи, якщо допустити, що звинувачення НАБУ та САП має реальне підґрунтя. То ж чому справа Expert Petroleum дивна? Наведемо окремі приклади.

1. По справі вироки наразі не винесені, але ще влітку 2025 р. був лист Заступника Генерального прокурора – керівника САП Олександра Клименка на ім’я екс-прем`єр-міністра України Дениса Шмигаля, в якому САП просить вжити заходів, щодо розірвання договору з Expert Petroleum. Відповідно, постає питання чому до винесення рішення судом, САП презюмує їх вину? І чи не є це грубим втручанням в господарську діяльність організації де є діючий менеджмент і Наглядова Рада?
2. Коло підозрюваних обмежується лише двома рядовими менеджерами середньої ланки, а саме Ігорем Фоменко і Євгенієм Сташенко, які за версією слідства є виконавцями схеми, що нанесла державі сотні мільйонів збитків. Постає питання – якщо є виконавець, то є і замовник-вигодоотримувач, а за логікою комерційного договору це може бути директор української філії Вікторія Сергеєєва, а також керівники іноземної компанії Мішель Лобутін та Девід Мартінон. Чому ніхто з них не отримав відповідні підозри? Чому слідство їх проігнорувало?
3. З листа Олександра Клименка випливає, що Євгеній Сташенко захищаючи проєкт перед Інвестиційним комітетом АТ «Укргазвидобування» 10.04.2020р посилався на рішення Технічного комітету АТ «Укргазвидобування» від 31.03.2020р, яке у листі визначено, як «формальне», а значить Євгеній Сташенко ввів в оману Інвестиційний комітет, позитивне рішення якого стало підставою для позитивного рішення в інтересах Expert Petroleum. Питання, чому рішення Технічного комітету є формальним в листі не зазначається. Більш того, відомо, що на момент заключення угоди, це був єдиний закордонний інвестор в українські активи АТ «Укргазвидобування», що викликало увагу менеджменту не лише УГВ, але й управляючої компанії НАК «Нафтогаз України» під проводом Андрія Коболєва. Тобто, саме твердження, що рядовий менеджер середньої ланки ввів в оману величезну кількість посадових осіб виглядає слабо.
4. Мотивом на вчинення дій, що зашкодили інтересам АТ «Укргазвидобування» зі сторони обвинуваченого Євгенія Сташенка також зазначається отримання винагороди у розмірі двох місячних окладів, тобто не умовно $10 млн, чи $5 млн чи навіть $1 млн враховуючи специфіку бізнесу, а двох зарплат. Саме цікаве, що якщо слідство підтвердить мотив, то Евгеній Сташенко є потенційним номінантом на отримання Премії Дарвіна. Але, зрештою, більшість опитаних фахівців ринку розуміє, що мотив доволі слабкий. Особливо, якщо врахувати факт того, що в той період більше десяти людей отримали премію за угоду у розмірі 0,5-2 розміру заробітної плати.

Що робили в компанії?

Якщо дивитись більш детально на коло людей, що сприймали рішення по контракту, то справа стає максимально цікавою, і максимально дивною.

Робоча група АТ «Укргазвидобування», яку очолював Євген Сташенко і яка проводила конкурс, складалася з 13 директорів різних департаментів компанії. Тобто, загалом 14 осіб, де у Сташенко був один голос. Для кворуму необхідно було вісім голосів. Сташенко виносив пропозиції, а Робоча група з цих директорів їх погоджувала і давала вказівки Сташенку, який був зобов’язаний їх виконувати. Протоколи цієї Робочої групи підписувалися всіма директорами, які входили до її складу. Ці протоколи підлягали затвердженню Головою правління УГВ. Окремі пропозиції Робочої групи підлягали обов’язковому контролю та схваленню з боку Технічного комітету УГВ, до якого входять всі вищі керівники технічного напрямку (зокрема в питанні прогнозів базового видобутку, який є наріжним каменем всієї кримінальної справи) та Тендерного комітету (5 керівників), що визначав переможця. Крім того, за економічну доцільність реалізації проєкту одностайно проголосував Інвестиційний комітет УГВ (5 членів зі складу вищого керівництва УГВ – Палєнка Є.А (голова), Боєв С.С., Хоменко А.І., Федоренко С.Г.). В подальшому проект договору з Expert Petroleum одностайно схвалило Правління «Нафтогазу» за поданням Романюка О.М., який і захищав проект на Правлінні та Наглядова рада «Нафтогазу». Презентував/захищав проєкт на Наглядовій раді Отто Ватерландер. Зрештою він і підписав фінальний документ. На жоден з перелічених колегіальних органів Сташенко не мав жодного службового чи іншого впливу. Його роль зводилась до виконання завдань Робочої групи і презентації проміжних рішень/ прогресу за результатом виконання завдань Робочої групи.

Це разом понад 50 людей. Керівники 1ї і 2ї ланки (найвище керівництво) УГВ та НАК в майже повному складі. І це ще не враховуючи сотень їх замів та інших директорів, які мали візувати контракт/рішення різних комітетів перед вищими керівниками/членами комітетів. Загалом, цифра плаваюча, але допускаємо, що якщо детально вивчити сукупну заробітну плату за 2020 р., то сума винагороди всіх посадовців, що приймали рішення перевалить $50 млн, що не мало. Питання за що всі ці люди відповідали, і чому всі вони проігноровані слідством, а підозри отримали лише два менеджери?

Але, й були посадові особи, що керували проєктом після заключення. В липні 2020 р. «Нафтогаз України» призначив комітет із керування РЕС-проєктом, до якого увійшли чотири представники УГВ: Олександр Сендега, - директор «Львівгазвидобування», Сергій Боєв - директор зі стратегії, В’ячеслав Філатов - начальник департаменту моніторингу та планування геолого-технологічних заходів, та вже зазначений Євген Сташенко - начальник відділу розвитку бізнесу. Тобто, ані на етапі підготовки договору, ані на етапі його реалізації жодна посадова особа не викрила злочин, що за версію слідства реалізував Євгеній Сташенко та Ігор Фоменко.

Що робив підписант від держави?

Підписантом від української сторони був вже згадуваний раніше  іноземець Отто Ватерландер, який працював виконавчим директором з трансформації групи Нафтогаз. Інша справа, що з моменту запуску проєкту підписантом мав бути директор Інтегрованого дивізіону «Газ» Андрій Фаворов, який за місяць до підписання звільнився за власним бажанням разом з усією командою.

Андрій Фаворов крім реалізації конкурсу PEC займався проєктом «Глибокої Шебелинки» (свердловини №888), а також створенням СП з буровою компанією номер один у світі Nabors Drilling. Фактично це був проєкт по створенню на базі «Укрбургазу» сучасної бурової компанії. Першочергову роль у залученні Nabors Drilling до співпраці з «Нафтогазом» зіграв член команди Фаворова Стівен Болдвін, що є ветераном нафтогазової сфери, та який використав власний авторитет і репутацію для залучення топового підрядника. Проте, в момент коли домовленості про співпрацю були фіналізовані і потребували погодження Андрія Коболєва, екс- директор технічного дивізіону Нафтогазу Андрій Хоменко заявив про бажання створення СП по бурінню іншого учасника, канадської бурової компанія, що точно не входить в топ-10 буровиків світу. І Андрій Коболєв, як згадують учасники того засідання, вирішив, що Nabors Drilling має чекати поки не буде розглянута заявка іншого заявника, а це могло тривати навіть до року. Nabors Drilling хлопнули дверима і пішли. І це створило напруженість у відносинах між командою Фаворова, Андрієм Хоменко, і відповідно Андрієм Коболєвим. Наступною підставою стало звільнення Стіва Болдвіна, що спонукало Андрія Фаворова звільнитись з «Нафтогазу». Фактично, на його місце прийшов Отто Ватерландер, який мав великий вплив на діяльність всього «Нафтогазу» і АТ «Укргазвидобування» зокрема.

Відзначимо, що у лютому-березні 2021 р. Андрієм Коболєвим і двома заступниками, серед яких Отто Ватерландер за погодженням Наглядової Ради були затвердженні річні бонуси за 2020 р. Отто Ватерландер отримав отримав 59,5 млн грн винагороди за досягнення цілей компанії, серед яких, зокрема, за пункт №8.2 «Прагнення до прийняття рішення щодо Партнерства в бурінні». Але, як заявив Андрій Фаворов, інтерес канадців був нічим іншим, як «отруєною пігулкою» для зриву контракту з Nabors Drilling, який очевидно комусь заважав. Ніякого партнерства в бурінні не відбулось – канадці зникли. Причини виплати бонусу невідомі до сих пір, адже отримувати бонус «за прагнення», це все одно, що отримувати бонус за «моральну підтримку», або «позитивне ставлення» - речі абстрактні, як мінімум у тому формулюванні, яке було задокументовано і на базі якого було нараховані  не малі кошти.

Отто Ватерландер – людина, що мала багато влади в «Нафтогазі» протягом каденції Андрія Коболєва . В дослідженні 2022 р. «Червоні прапорці» Нафтогазу, було частково розкрито його вплив на події в АТ «Укргазвидобування» – він був консультантом «Нафтогазу» від компанії McKinsey з 2015 р., за словами екс-голови «Нафтогазу» Ю. Вітренко фактично одним з розробників 20/20. А його колеги з McKinsey займали ключові посади – в окремі періоди була вибудувана ціла вертикаль управлінців екс-консультантів McKinsey . Але, який зв’язок він має у відношенні до PEC Expert Petroleum?

Як вже зазначалось, він був підписантом договору PEC з української сторони, що автоматично робить його істотною фігурою діяльність якої треба досліджувати. Інша справа, що мінімум два учасники ринку заявили про те, що вже після звільнення з «Нафтогазу» Отто Ватерландер був консультантом Expert Petroleum і його часто бачили в офісі компанії в Бухаресті. В якій ролі невідомо, адже Отто Ватерландер наразі є засновником і управляючим партнером в нідерландській Willow Capital, засновником в компанії Hydrogen Partners, а також директором з розвитку напрямку «Нова енергія» HES International. З іншого сторони, він міг просто прийти до свого знайомого Мішеля Лобутіна з яким вони знайомі з 1990-х років. За інформацією джерел Отто Ватерландер працював в Royal Dutch Shell на проєкті у Венесуелі, а Мішель працював в цій же країні на Schlumberger де реалізував операції, що мають назву Integrated Production Management, які потім трансформувались в операції під назвою Schlumberger Production Management, які потім трансформувались у бізнес двох партнерів, які в Україні та Румунії збільшують видобуток на зрілих родовищах. Або не збільшують, якщо слідство це доведе.

Співрозмовники НафтоРинку підкреслюють, що Мішель Лобутін ніколи не приховував давне знайомство з Отто Ватерландером. Проте, на запит НафтоРинку від 04.07.2025р з питанням чи має Отто Ватерландер комерційні, трудові, або будь-які інші відносини з Expert Petroleum в т.ч чи був він консультантом компанії була отримана відповідь від посадовця компанії Ріхарда Білого, що Отто Ватерландер ніколи не працював в XP. Фактично, це не було відповіддю на запитувану інформацію, адже працювати «в» Expert Petroleum та «з» Expert Petroleum – це дві великі різниці.

Але, з огляду на вищезазначене постає питання, чим відрізняється Отто Ватерландер від Євгенія Сташенка з огляду на аргументи слідства. Мотив є, якщо довести, що він отримував кошти від Expert Petroleum у якості консультанта, бо це очевидно дорівнює мотиву працевлаштування в Expert Petroleum, що намагаються доводити НАБУ та САП. Але, різниця є – Отто Ватерландер був підписантом угоди. А цей факт враховуючи всю сукупність інформації про діяльність цього менеджера в Україні відкриває велике поле для спекуляцій і домислів на базі ознак, які б відповідальний фахівець з due diligence та в рамках принципу Know your Client визначив би, як «Червоні Прапорці».

Але є нюанс

Зрештою, наразі триває суд над двома менеджерами, що за всіма ознаками мало дотичні до потенційних зловживань в Нафтогазі. Але, тут є ще важливий нюанс.

АТ «Укргазвидобування» за весь час слідства не пред’явила цивільного позову в кримінальному провадженні до своїх працівників з метою відшкодування «шкоди», а значить де факто не визнає себе потерпілою стороною, хоча і увійшла в процес, як потерпіла сторона.

Контракт з Expert Petroleum є діючим, ніхто й ніколи з боку АТ «Укргазвидобування» не ініціював його розірвання. Це парадокс, адже з точку зору НАБУ мало би вбачатися, що злочин продовжує вчинятися, а кошти УГВ – розтрачуватися з дозволу й відома поточного керівництва компанії. З незрозумілих причин «збиток» обраховується за період з дати укладення по кінець 2023 р., а періоди 2024-2025 рр. взагалі не враховуються слідством для обрахунку збитків. Якщо до 2023 р. було нараховано 340 млн, то зараз ця сума ймовірно подвоїлась.

В «Укргазвидобування», як кажуть посадові особи на умовах off rec, компанія може і не проти розірвати угоду, але були плани щодо заключення подібного договору PEC з... АТ «Укрнафта». Відповідно, зараз керівництво обох компаній підпорядковане НАК «Нафтогаз України», і було б максимально важко пояснити, чому одна державна компанія розриває угоду з Expert Petroleum, а друга її заключає.

Відповідно, необхідно аби всі учасники справи дали об’єктивні коментарі з приводу справи. Репутаційно постраждали всі її учасники. Інша справа, що не лише репутаційно, але ще й фінансово постраждали два рядових виконавця. І ця справа може тривати роками, а значить менеджери заручники або помилки, або непрофесіоналізму або вибіркового правосуддя. Або детективи викрили дійсно небезпечних злочинців, які у двох впливали на сотні посадовців «Нафтогазу» і наносили державі сотні мільйонів збитків. Питання відкрите.