Казахстан, який регулярно перевищує квоти, встановлені угодою ОПЕК+, визначає рівень видобутку нафти в країні насамперед виходячи з національних інтересів. Про це заявив міністр енергетики Казахстану Єрлан Аккенженов у інтерв’ю агентству Reuters.
Пряма мова
«Ми діятимемо лише виходячи з національних інтересів. У нас триває процес нарощування видобутку на ТШО (Тенгізшевройл — НР), і ми всіляко його підтримуватимемо», — сказав Аккенженов.
За його словами, Казахстан готовий виконувати зобов’язання в рамках ОПЕК+. Водночас міністр підкреслив, що країна не може зупинити видобуток на старих родовищах, адже це призведе до їх повного знищення.
У межах угоди ОПЕК+ Казахстан до червня 2026 року має компенсувати 1,3 мільйона барелів на добу надлишкового видобутку, який став можливим після того, як підконтрольний американській Chevron Тенгізшевройл наростив видобуток на гігантському родовищі Тенгіз.
За словами Аккенженова, сьогодні структура нафтовидобутку в Казахстані виглядає так: 70% припадає на три великі проекти — Кашаган, Тенгіз і Карачаганак, 30% — на старі родовища.
«Якщо ми почнемо їх зупиняти, ці родовища вже не повернуться. Зараз у нас природне скорочення становить 1–1,5 мільйона тонн на рік без відкриття нових родовищ. Зростання видобутку можливе лише за рахунок нових. Тож якщо ми почнемо глушити старі — це постріл собі в ногу», — сказав міністр.
Він додав, що Казахстан готовий продовжувати переговори з акціонерами великих проєктів, але не має можливості змусити їх скорочувати видобуток.
Проект Кашаган розробляється консорціумом North Caspian Operating Company (NCOC), до якого входять Shell, Eni, TotalEnergies та Exxon Mobil.
Основним акціонером Тенгізшевройл, оператора родовища Тенгіз, є американська Chevron (50%). Частки у проекті також мають Exxon Mobil (25%), КазМунайГаз (20%) та Лукойл (5%).
Карачаганак розробляється консорціумом KPO, до складу якого входять Shell (29,25%), Eni (29,25%), Chevron (18%), Лукойл (13,5%) і КазМунайГаз (10%).
