Нові державні санкції, що були застосовані до приватного видобутку газу можуть призвести не тільки до перерозподілу нафтогазовому ринку, але і зашкодити стратегічному розвитку галузі в цвілому, таку думку висловив аналітик НафтоРинку Олександр Сіренко в колонці виданню Енергобізнес «ЧИМ ЗАГРОЖУЄ УКРАЇНІ ПЕРЕРОЗПОДІЛ ПРИВАТНОГО ВИДОБУТКУ?».
Нагадаємо, що за матеріалами Державного бюро розслідувань (ДБР) суд арештував корпоративні права трьох підприємств, які працювали на Сахалінському нафтогазовому родовищі, це - ТОВ «Сахалінське», ТОВ «Сіріус-1» та ТОВ «Іст Юроуп Петролеум», потім Служба безпеки України (СБУ) арештувала 30 газових свердловин компанії «Укргазвидобуток», на яких було зупинена видобуток газу та арештувало 18 млн куб м газу, що знаходиться в підземних сховищах. Пізніше, Печерський районний суд міста Києва ухвалою від 11 квітня 2023р передав корпоративні права на ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» на баланс АРМА.
На думку автора, такі дії з боку державних органів можуть суттєво нашкодити розвитку видобувної галузі в цілому, бо вже спричинили хаос та часткову зупинку видобутку природного газу.
Зрозуміла логіка накладання санкцій на зазначені енергетичні компанії, та в свою чергу в арсеналі державних органів є більш ефективні засоби, такі як накладання обмеження на відчуження майна чи активів, аби не зупиняти працюючі свердловини та родовища.
«Якщо держава хоче зробити газовидобуток конкурентним, тоді треба спростити прихід нових гравців, зокрема іноземних, а не нищити існуючі підприємства. Адже ні держава, ні споживачі нічого з цього не отримають. На сьогодні, приватні газовидобувні підприємства, які нещодавно зазнали втручання з боку державних і правоохоронних органів, забезпечують більше 1 млрд куб м на рік, це 20% потреб української промисловості. Україні вкрай важливо зберегти власний видобуток газу, всі ті здобутки які створювалися впродовж двох десятиліть» - йдеться в статті.
Існуюче законодавство та специфіка газовидобувної галузі не дозволяє забирати чи вивозити з території України видобутий ресурс чи активи, а ренту та податки всі сплачуються в державний бюджет.
На жаль, існуючою практикою доведена не ефективність управління активами , що потрапляють до АРМА, маємо приклад реалізації активів роздрібної реалізації нафтопродуктів АЗС «Татнєфті», що стоїть вже майже рік. Тож поки агенція очікує на нового управителя активами чи на власну нову стратегію (реорганізація та об’єднання з Фондом держмайна, ліквідація чи самостійну діяльність), активи, які до неї потрапляють, припадають пилом, а не наповнюють бюджет.
