Російські компанії продовжують володіти НПЗ та мережами АЗС в Європі. Після 24 лютого 2022 року в деяких країнах росіяни зіштовхнулися з тиском місцевої влади, яка відібрала у них контроль над активами або ж змусила їх продати. Якщо в нафтопереробному секторі цей тиск дав певні результати, то на роздрібному ринку компанії з росії досі почуваються комфортно.

Німеччина

Найбільш нафтопереробних активів у росіян було в Німеччині. Юридично «Роснєфть» через дочірнє підприємство Rosneft Deutschland і зараз має частки в трьох німецьких НПЗ, але з вересня 2022 року більше їх не контролює. Уряд Німеччини взяв ці активи під свій контроль. Раніше «Роснєфть» була оператором НПЗ PCK у Шведті, який забезпечував пальним столичний регіон — Берлін та околиці, а також частину західної Польщі. Також Rosneft Deutschland мала міноритарні частки у НПЗ MiRo та Bayernoil, розташованих у Карлсруе та Вобурзі відповідно.

НПЗ у Шведті, який є одним з найбільших в Німеччині, раніше отримував нафту лише через нафтопровід «Дружба». «Роснєфть» не хотіла диверсифікувати поставки нафти на завод, продовжуючи переробляти російську сировину, що суперечило політиці німецького уряду, який закликає свої енергетичні компанії зменшувати залежність від поставок з РФ.

Наразі завод отримує сировину по «Дружбі» та з польського порту Гданськ. По «Дружбі» наразі до Німеччини надходить казахстанська нафта, а з Гданську — інші сорти неросійської сировини. Зацікавленість у придбанні частки в НПЗ у Шведті висловлювали поляки. Зокрема, її могла б придбати Orlen, однак ситуація з активами Rosneft Deutschland зависла у невизначеному стані.

«Роснефть» подала судовий позов до німецького уряду щодо своїх нафтопереробних активів у країні. Однак у березні суд відхилив позов «Роснефті» проти Берліна. Суд заявив, що рішення передати дочірні компанії «Роснєфті» в управління уряду було прийнято через занепокоєння тим, що перебої в постачанні російської нафти можуть призвести до зупинки НПЗ Schwedt, а енергетична безпека країни входить до повноважень уряду.

Хоча Rosneft Deutschland перейшла під опіку німецького регулятора, компанія володіє 54,17% НПЗ у Шведті. Акціонером Schwedt також була Shell з часткою 37,5%, але вона продала її британській Prax Group у грудні 2023 року. Ще 8,33% акцій заводу володіє італійська Eni. До речі, завод має всі шанси збільшити постачання пального до України. Пілотні маршрути вантажів бензину та скрапленого газу вже відбулись у 2023 р.

Італія

Крупним НПЗ в Італії володів російський «Лукойл». Йдеться про завод ISAB на острові Сицилія потужністю 16 млн тонн на рік, який є одним з найбільших у Європі. Завод традиційно переробляв переважно російську сировину, яку отримував морем. В 2022 році завод був змушений покладатися виключно на поставки російської нафту від «Лукойлу», після того як банки-кредитори припинили надавати фінансування та гарантії, необхідні для купівлі нафти в альтернативних постачальників. Хоча «Лукойл» не перебував під санкціями ЄС, але кредитори ISAB обережно поставилися до угод з російською компанією після російського вторгнення в Україну. До речі, попри санкції та терор росії, дизпальне з НПЗ ISAB потрапляло до України. Наважилась зробити постачання ресурсу російської НК до воюючої з росією України швейцарсько-азербайджанська Maddox влітку 2022 р. Іншої мотивації, крім заробітку, ми не знайшли.

З набуттям чинності ембарго ЄС на морські поставки російської нафти 5 грудня 2022 року НПЗ мав припинити закупки сировини з РФ. Щоб не допустити зупинки НПЗ, уряд Італії намагався змусити «Лукойл» продати підприємство, а також розглядав можливість націоналізації.

У підсумку Litasco S.A., 100% дочірнє товариство групи «Лукойл», продала завод кіпрській G.O.I. ENERGY. За підтримки трейдера Trafigura ця компанія отримала перевагу над кількома іншими претендентами на нафтопереробний завод, включаючи американську інвестиційну компанію Crossbridge. G.O.I. Energy сформував партнерство з Trafigura, одним з найбільших міжнародних продавців нафти та нафтопродуктів, щоб забезпечити постачання сировини на НПЗ.

Litasco S.A. закрила угоду з продажу нафтопереробного заводу ISAB у травні 2023 року.  Угоду планувалося закрити до кінця березня, однак владі Італії знадобилося більше часу, щоб перевірити покупця. ЗМІ повідомляли, що італійська влада перевіряла покупця Сицилійського НПЗ на зв’язки з Росією. Про G.O.I. Energy відомо, що компанія має контрольний пакет Bazan Group, однієї з найбільших енергетичних компаній Ізраїлю, яка володіє найбільшим у країні НПЗ. Генеральним директором G.O.I. Energy є Майкл Бобров, який раніше очолював відділення Trafigura в Ізраїлі. В самій G.O.I. Energy заперечують будь-яку причетність Росії до її фінансування чи операцій.

Болгарія та Румунія

«Лукойл» продовжує володіти ще двома НПЗ в Європі — в Болгарії та Румунії. Болгарський уряд почав тиснути на «Лукойл» фактично одразу після повномасштабного вторгнення російський військ в Україну у лютому 2022 року. Однак російська компанія, яка контролювала морський термінал для імпорту нафти, НПЗ та мала крупну мережу АЗС в країні, залякувала болгарський уряд дефіцитом пального та зростанням цін. І спочатку шантаж спрацював — Болгарія отримала від Єврокомісії право імпортувати російську морську нафту аж до кінця 2024 року попри набуття чинності ембарго 5 грудня 2022 року. Однак згодом болгарська влада посилила тиск на росіян. 

Спочатку парламент Болгарії забрав у «Лукойла» контроль над перевалкою поблизу Бургаса. Депутати вирішили, що концесії на управління об'єктами нафтової інфраструктури Болгарії анулюються протягом тижня, якщо управитель виконує операції з російською сировиною. Поправки фактично припинили концесію «Лукойла» на термінал «Росенец». Це сталося після того, як в жовтні 2022 року концесію  «Лукойла» на перевалку було продовжено на 24 роки. Це зробив тимчасовий уряд, призначений президентом Руменом Радевим, який відомий своїми проросійськими заявами. Радев раніше публічно ставив під сумнів суверенітет та територіальну цілісність України.

Потім Парламент Болгарії ухвалив план поступової відмови від імпорту російської нафти до жовтня 2024 р., адже «Лукойл» продовжував возити власну сировину і навіть не намагався почати диверсифікацію поставок. До кінця 2023 року НПЗ в Бургасі дозволено переробляти не більше 80% нафти російського походження, до 31 березня 2024 року він має скоротити її частку до 75%, до 30 червня 2024 року — до 50%, а до 30 вересня 2024 року — до 25%. При цьому обсяг виготовлення повинен бути не нижче середнього показника за останні п'ять завершених фінансових років. З 1 жовтня 2024 року «Лукойл Нефтохим Бургас» має повністю перейти на переробку нафти неросійського походження. Митному агентству доручено стежити за дотриманням заводом своїх зобов'язань і подавати інформацію до Міністерства фінансів. Окрім того, з 1 січня «Лукойлу» заборонили експорт нафтопродуктів, виготовлених з російської нафти.

У жовтні 2023 року міністр фінансів Болгарії Асен Василєв заявив, що під тиском болгарського уряду на російські енергетичні активи «Лукойл Нефтохим» розпочав процес продажу НПЗ в Бургасі. Міністр також заявив, що Софія збереже низку обмежувальних заходів щодо підприємства до тих пір, поки у НПЗ не з'являться нові власники. Йдеться про збільшену ставку податку на прибуток. Нещодавно уряд збільшив до 50% надзвичайний податок на надприбуток для «Лукойлу», який раніше становив 33%.

Однак швейцарська Litasco, яка є основним акціонером болгарської LUKOIL Neftohim Burgas, одразу заявила, що не отримувала жодних пропозицій щодо продажу НПЗ в Бургасі. В Litasco також підкреслили, що компанія не призначала жодну державну чи приватну організацію для пошуку потенційних покупців або ведення будь-яких переговорів про продаж НПЗ в Бургасі від свого імені. Тим часом азербайджанські ЗМІ на початку грудня 2023 року писали, що купити болгарські активи хотіла б SOCAR.

Бухарест мовчить

В Румунії «Лукойл», здається, не стикається зі значним тиском. Можливо, тому що компанія швидко погодилась відмовилась від російської нафти і не намагалась шантажувати місцеву владу, як це було в Болгарії. Втім, в Румунії у «Лукойла» не було монопольного становища, тож і можливостей для шантажу - не багато. Міністр енергетики Румунії Вірджіл Попеску ще в грудні 2022 року заявив, що НПЗ «Лукойл» не переробляє російської сировини з моменту набуття чинності заборони ЄС на нафту з РФ, тобто з 5 грудня 2022 року.

Водночас в ЗМІ була інформація про можливий продаж «Лукойлом» своєї мережі АЗС в Румунії та Молдові. Lukoil Romania має в Румунії 315 заправок, а також 7 нафтобаз, розташованих у Плоєштах, Ремніку-Валча, Брашові, Клужі, Араді, Констанці та Галаці. Румунськими заправками «Лукойл», за інформацією ЗМІ, цікавилася Shell та казахстанська державна група КМГ (КазМунайГаз), що володіє компанією Rompetrol і найбільшим НПЗ у Румунії (Petromidia). КМГ ніби навіть досягла угоди про купівлі мережі АЗС, повідомляли казахстанські ЗМІ, однак ця інформація так і не підтвердилась.

Пізніше - в листопаді 2023 року - румунські ЗМІ повідомляли також про те, що Румунська митна служба визнала недійсною ліцензію на оптову торгівлю нафтопродуктами  Litasco — дочірньої компанії «Лукойла». Однак не зрозуміло, чи мало це якісь значні наслідки для компанії. Litasco постачає сиру нафту на Petrotel, третій за величиною нафтопереробний завод Румунії, а також продає вироблені на заводі нафтопродукти через свою мережу АЗС по всій країні і, можливо, за кордон. Принаймні, до України вони імпортувалися. Однак «Лукойл» ніколи не розкривав, скільки сирої нафти переробляє Petrotel, звідки вона надходить і де продаються нафтопродукти.

Ефект ембарго

Можна констатувати, що заборона ЄС на імпорт російської нафти підштовхує компанії з РФ продавати свої нафтопереробні активи в Європі. Як показала практика, росіяни не хочуть відмовлятися від переробки російської нафти на НПЗ, які вони контролюють в європейських країнах. Додатковим фактором стає політична воля та тиск на росіян з боку місцевої влади. Однак на роздрібному ринку нафтопродуктів російські компанії тиску майже не відчувають. Той самий «Лукойл», який має мережі АЗС в багатьох країнах Європи, не вийшов з роздрібного ринку жодної країни ЄС. Згідно з інформацією на сайті «Лукойлу», компанія реалізує нафтопродукти на роздрібному ринку через мережу з 5,3 тис. АЗС у 19 країнах світу. 2022 року компанія продала в роздробі 10,85 млн т пального.

Насамперед «Лукойл» скуповував заправки в тих країнах, де у компанії є або були нафтопереробні активи. Наприклад, на Сицилії в Італії у «Лукойлу» досі залишається 35 заправок, витікає з інформації на сайті компанії. В Болгарії «Лукойл» має 220 АЗС і є найбільшим оператором заправок, в Румунії —  близько 315 АЗС, а Молдові — більше сотні. В цілому заправні станції «Лукойл» найбільш зосереджені на Балканах: окрім Румунії, Молдови та Болгарії російська компанія має АЗС в Греції, Сербії, Хорватії Македонії та Чорногорії. Загалом у «Лукойл» в цьому регіоні понад 830 АЗС, витікає з інформації на сайті компанії. Окрім того, російська компанія має мережу з 235 заправок в Бельгії, Нідерландах та Люксембурзі і жодних рухів щодо цих активів не видно. Якщо в 2022 році в новинах ще бували повідомлення про акції протесту або заклики до бойкоту біло-червоних заправок, то зараз про це зовсім нічого не чути. А санкцій щодо «Лукойлу» Захід ніколи не й запроваджував...

 

Що треба знати про толерантність Європи до країни-терориста: центр Брюсселю, район Іксель (світлину зроблено в кінці січня 2024 р.)  

 

Сербія

Варто зауважити, що росіяни дуже комфортно почуваються і в Сербії, яка подала заявку на вступ до Європейського Союзу ще в 2009 році і є кандидатом на членство з 2012 року, але в політичній площині досі балансує між Росією, як близьким по духу союзником, і Європою, як безальтернативним шляхом розвитку для країни.

В Сербії російська «Газпром нєфть» володіє 50% акціонерного капіталу компанії NIS, тоді як 29,87% акцій перебувають у власності Республіки Сербія, а решта належить іншим міноритарним акціонерам, згідно з інформацією на сайті компанії. Серед міноритаріїв має бути й «Газпром», який придбав 6,2% акцій NIS у «Газпром нєфті» навесні 2022 року.

Коли Євросоюз запровадив низку санкцій щодо «Газпром нєфть», Сербія, звісно, випросила дозвіл на імпорт російської нафти, яку вона переробляє на НПЗ NIS в Панчево. Також в Сербії NIS розробляє нафтові та газові родовища, має нафтобази. Окрім того, компанія керує мережею з 400 АЗС, які знаходяться в Сербії, Болгарії, Боснії і Герцеговині та Румунії. Заправки працюють під двома брендами — NIS Petrol і преміум-брендом Gazprom. Причому компанія попри санкції продовжує розвиватися і відкриває нові АЗС. Минулого року NIS інвестувала в мережу АЗС €15 млн, побудувавши декілька нових заправок та реконструювавши ще низку станції. Серед новозбудованих є і АЗС під брендом Gazprom.

Що стосується операційних показників NIS за 2023 рік, то сукупний обсяг видобутку нафти і газу залишився на рівні минулого періоду і становив 1,16 млн тне. Обсяг переробки сирої нафти та напівфабрикатів на НПЗ Панчево у 2023 році скоротився на7%, до 4,09 млн т, а сукупний обсяг продажу нафтопродуктів впав на 8%, до  4 млн т.