Представники азійської нафтопереробної галузі готуються до тривалих перебоїв у постачанні нафти через Ормуз і вважають вихід США з Перської затоки єдиним шляхом до стабілізації ситуації, передає Reuters. 

Подробиці

Важливою темою Азійсько-Тихоокеанської нафтової конференції в Сінгапурі минулого тижня було питання про те, як домогтися безпечного та стабільного відкриття Ормузької протоки. Відповідь була напрочуд одностайною: президенту США Дональду Трампу потрібно піти з Перської затоки, щоб держави цього регіону самі розібралися з хаосом, що виник внаслідок нападу США та Ізраїлю на Іран 28 лютого.

Водночас учасники конференції усвідомлюють, що США навряд чи відступлять і що цей конфлікт швидко не завершиться.

До початку бомбардувань Ірану майже 20% світової нафти й нафтопродуктів та майже така сама частка світового зрідженого природного газу (LNG) проходили через вузьку протоку, що з'єднує Перську затоку з Оманською.

Обсяги постачання впали майже до нуля після початку війни, коли Тегеран почав погрожувати танкерам. Згодом обсяги частково відновилися, але залишаються значно нижчими за довоєнні рівні.

Скільки нафти і нафтопродуктів втратив ринок?

Галузь не має чіткої відповіді, скільки саме нафти зараз проходить через Ормузьку протоку і які додаткові обсяги перенаправлено до інших портів на Близькому Сході, розташованих за межами Перської затоки.

Однак навіть за найоптимістичнішими оцінками нинішній обсяг становить лише близько 75% довоєнного рівня, а це означає, що світовий ринок недоотримує приблизно 5 млн барелів нафти й нафтопродуктів на добу.

Водночас імпорт до Азії легких і середніх дистилятів майже на 30%, або приблизно на 2 млн барелів на добу, нижчий за довоєнні рівні. Це свідчить про те, що реальна криза стосується постачання дизельного пального.

Спочатку нафтогазова галузь була впевнена, що конфлікт навколо Ірану буде врегульований за кілька тижнів або, у найгіршому разі, за кілька місяців. Цей оптимізм вичерпався, і учасники Азійсько-Тихоокеанської нафтової конференції — представники нафтової промисловості Близького Сходу, торговельних домів, судноплавних компаній та керівники НПЗ — більше часу присвятили тому, як пережити тривалий період перебоїв у постачанні.

На думку учасників, Трамп погодиться на завершення війни лише тоді, коли зможе представити її результат як свою перемогу. Те саме можна сказати про аятол у Тегерані, які хочуть утримувати Ормузьку протоку під своїм контролем, отримуючи з неї мільярди доларів на відновлення того, що зруйнували американські ракети.

«Нам потрібне політичне рішення, але його не буде, якщо не зміниться режим або у Вашингтоні, або в Тегерані», — сказав один з учасників конференції.

Коли його перепитали, де зміна режиму є більш ймовірною, він вказав на США. Такої ж думки дотримувалися багато інших учасників форуму.

На це може знадобитися ще два з половиною роки — до завершення президентського терміну Трампа, хоча тиск на нього може зрости, якщо демократи зможуть знову отримати більшість в одній або обох палатах Конгресу на листопадових виборах.

А поки що нафтова галузь очікує обмежених постачань через Ормузьку протоку, які здійснюються під постійною загрозою обстрілів.

За такого сценарію азійські НПЗ, ймовірно, отримуватимуть достатні обсяги сировини, алк закладені в ціни нафтопродуктів премії за ризик залишатимуться дуже високими.