Війна на Близькому Сході скоротила частку ОПЕК+ у світовому видобутку нафти та обмежила можливості альянсу впливати на ціни, тоді як Китай дедалі більше визначає баланс ринку, передає Reuters.

Подробиці

Через шість місяців після початку війни з Іраном найвпливовіший у світі нафтовий альянс ОПЕК+ опинився у незвичному становищі: він не може впливати на ринок, сучасний вигляд якого свого часу допоміг сформувати.

Війна, яка перекрила один із основних маршрутів експорту близькосхідної нафти та завдала шкоди енергетичній інфраструктурі кількох країн-учасниць ОПЕК, призвела до скорочення частки альянсу на ринку та, відповідно, послаблення його здатності впливати на ціни. Заяви та стратегічні рішення ОПЕК+ практично перестали мати вплив на нафтовий ринок.

Натомість однією з головних тем 2026 року стало скорочення Китаєм імпорту сирої нафти, що допомагає збалансувати нафтовий ринок на тлі найбільшого, за оцінками аналітиків, перебою з постачаннями в історії.

У липні на країни ОПЕК+ та їхніх союзників, включно з Росією, припадало близько 40% світового видобутку нафти, згідно з розрахунками Reuters на основі даних Міжнародного енергетичного агентства. До того, як США та Ізраїль завдали перших ударів по Ірану наприкінці лютого 2026 року, частка ОПЕК+ перевищувала 48%.

Водночас близько 4–5 відсоткових пунктів цього скорочення припадає на вихід Об’єднаних Арабських Еміратів з ОПЕК у травні.

На сім ключових виробників ОПЕК+, зокрема Саудівську Аравію та Росію, у липні припадала лише чверть світового видобутку нафти.

Перекриття Ормузу обмежило можливості ОПЕК+

Війна обмежила здатність ОПЕК+ швидко збільшувати або скорочувати видобуток, фактично перекривши Ормузьку протоку – ключовий маршрут експорту для найбільшого виробника ОПЕК Саудівської Аравії, а також інших учасників альянсу, таких як Ірак і Кувейт.

ОПЕК була створена у 1960 році, а розширений формат ОПЕК+ з’явився у 2016 році, коли Росія та інші виробники об’єднали зусилля з ОПЕК, щоб протидіяти скороченню частки цієї групи країн у світовому видобутку нафти.

Частка ОПЕК у світовому видобутку нафти досягла піку — близько 50% — під час нафтової кризи 1970-х років, а потім скоротилася до 30% до середини 1980-х років на тлі зростання видобутку в Північному морі, на Алясці та в Сибіру.

ОПЕК вже не вперше стикається з перебоями у постачанні через збройні конфлікти. Це ставалося під час війни в Перській затоці 1990–1991 років та після американського вторгнення в Ірак у 2003 році.

Однак нинішня ситуація відрізняється масштабом перебоїв, які одночасно обмежують діяльність кількох виробників, знижуючи здатність групи компенсувати втрати в інших регіонах.

ОПЕК+ не має впливу на ціни

Група ОПЕК+ із березня шість разів оголошувала про збільшення видобутку нафти. Однак через перекриття Ормузької протоки це переважно не призвело до реального збільшення поставок і практично не вплинуло на ціни на нафту. Винятком став липень, коли короткочасне перемир’я між США та Іраном породило надії на відкриття Ормузької протоки.

Контраст із 2019 роком є разючим. Тоді між ОПЕК+ та президентом США Дональдом Трампом під час його першого президентського терміну регулярно виникали розбіжності щодо цін на нафту, а трейдери уважно стежили за рішеннями ОПЕК+ через їхній потенційний вплив на ринок.

Тоді ключовим питанням було, який обсяг нафти ОПЕК+ вирішить видобувати. Наразі у центрі уваги питання, який обсяг нафти фізично можна видобути та експортувати в умовах війни на Близькому Сході.

Зростання ролі Китаю

Одним із головних факторів, що впливають на ціни цього року, стало різке скорочення імпорту нафти Китаєм. Від початку війни Китай закупив приблизно на 400 млн барелів нафти менше, ніж за аналогічний період минулого року.

Це скорочення зумовлене забороною на експорт пального, зниженням обсягів нафтопереробки та подальшим поширенням електромобілів.

Ця тенденція свідчить про посилення ролі Китаю у балансуванні світового нафтового ринку.