Нафта й газ нині становлять значну частину світового енергетичного балансу. Згідно зі Статистичним оглядом світової енергетики Інституту енергетики за 2022 рік (The Energy Institute Statistical Review of World Energy, 2022), частка вуглеводнів – нафти, газу та вугілля – у світовому енергоспоживанні становила 82%, тоді як частка відновлюваних джерел енергії у формі сонця й вітру досягла лише 7,5%. Щоб вирішити цю проблему, багато країн поставили собі за мету досягти нульового рівня викидів до 2050 року, тому вони постійно збільшують свої інвестиції в чисту енергетику. А отже, відновлювальні джерела енергії мають значні перспективи на наступне десятиліття. Та чи можливий цей перехід без традиційних джерел енергії, таких як нафта, газ і вугілля? Які підводні камені приховує повна відмова від цих ресурсів? Ця стаття містить думки галузевих експертів, якими вони поділилися під час останнього Shell Energy Podcast.

Чи можна цілковито відмовитися від викопного палива?

Багато хто може припустити, що коли припинити інвестувати в нафту й газ, то можна буде раз і назавжди перейти до домінування альтернативних, чистих джерел енергії. Однак сьогодні таке рішення потягне за собою доволі серйозні наслідки.

«Насправді попит на нафту й газ зростає й далі. Наслідком припинення інвестицій будуть підвищення та коливання цін з тієї простої причини, що через відсутність інвестицій не тільки не буде нових постачань нафти й газу, а й наявні постачання почнуть скорочуватися. А високі ціни на нафту й газ мають ще численншіі наслідки. Вони порушать питання доступності [енергоносіїв], і урядам доведеться запроваджувати пакети заходів для захисту споживачів, а це вплине на фіскальні баланси країн. Крім того, політика енергетичного переходу може втратити підтримку громадськості, якщо вона призведе до високих цін на енергоносії», – констатує директор Оксфордського інституту енергетичних досліджень доктор Бассам Фаттух.

Уплив війни Росії проти України на світовий енергетичний ринок показав, наскільки крихким є нинішній енергетичний баланс. Російське вторгнення спровокувало енергетичну кризу, яка призвела до різкого зростання цін на газ у всьому світі.

«Вищі ціни на газ можуть призвести до заміщення газу нафтою та вугіллям, які мають більший рівень викидів», – далі пояснює науковець. Це вже помітно в Європі, яка почала використовувати більше пального, нафти й вугілля в енергетиці внаслідок рекордних цін на газ у 2022 році. Бассам Фаттух також зазначає, що деякі країни, що розвиваються, не мають достатнього фінансування для запозичень. Вони також не мають відповідної нормативно-правової бази для залучення інвестицій у відновлювану енергетику. Відсутність розподільчих мереж та мереж передачі теж ускладнює розгортання відновлюваної енергетики.

Отже, попри те, що інвестиції в чисту енергетику з 2020 року зросли на 40% – найбільше за всю історію розвитку галузі, – той факт, що нафта, газ і вугілля покривають більшу частину попиту на енергію, став більш очевидним лише у 2022 році. «Світовий енергетичний прогноз 2023» Міжнародного енергетичного агентства (IEA) сигналізує про очевидний ризик, пов'язаний зі зростанням інвестицій у нафтогазову індустрію. Зараз інвестиції майже вдвічі перевищують рівень, необхідний за Net Zero Scenario 2030, що може призвести до недосяжності мети обмежити світове потепління до 1,5°C. Водночас IEA зазначає, що скорочення витрат на нафту й газ не є ключем до розв’язання проблеми. Лише збільшення інвестицій в усі аспекти чистої енергетики забезпечить сталий перехід.

Крок 1: Декарбонізація

«Критично важливою є умова не демонтувати нинішню енергетичну систему швидше, ніж ми зможемо побудувати екологічно чисту енергетичну систему майбутнього», – констатує директорка з інтегрованого газового бізнесу та видобутку компанії Shell Зої Юйнович. Однак нафта й газ сьогодні потребують декарбонізації, як і багато інших галузей важкої промисловості в усьому світі. Це вимагає значного фінансування в різних секторах, включаючи електрифікацію платформ, мінімізацію вентиляції та спалювання попутного газу, розвиток технологій уловлювання та зберігання вуглецю (УЗВ), а також створення екологічно чистого палива для авіації та транспорту. Зої Юйнович також наголошує на важливості створення послідовних і стандартизованих методів вимірювання, відстеження, звітування та перевірки викидів. І хоча ще занадто рано оцінювати глобальні показники декарбонізації, деякі світові енергетичні компанії також «у грі» і вже можуть поділитися своїми успішними прикладами.

Приміром, Shell скоротила викиди вуглецю від своєї діяльності на 30% наприкінці 2022 року (порівняно з 2016-м). Це вже більша частина шляху до великої мети компанії – скорочення викидів на 50% до 2030 року.

«Ми також трансформуємо наші інтегровані нафтопереробні заводи, що залишилися, у низьковуглецеві енергетичні та хімічні парки. Упродовж останніх 15 років, окрім підтримки нашого основного бізнесу в нафтогазовій галузі, ми інвестували в широкий спектр низьковуглецевих джерел енергії – від виробництва водню до вловлювання та зберігання вуглецю, виробництва біопалива, зарядки електромобілів, вітрової та сонячної енергетики. 2022 року ми інвестували близько 8,2 мільярда доларів у низьковуглецеві енергетичні та не енергетичні продукти. Це близько третини наших загальних капітальних витрат», – додає Зої Юйнович.

Водень – ще одне чисте джерело енергії, яке сьогодні не вважається конкурентоспроможним, проте над розвитком індустрії з його виробництва працює Shell. Наприклад, зараз у Нідерландах будується завод Holland Hydrogen 1 із виробництва водню з відновлюваних джерел енергії. Після запуску він стане найбільшим у Європі, з виробничою потужністю близько 80 000 кілограмів відновлювального водню на добу.

Крок 2: Інвестиції у відновлювану енергетику

Інвестиції у відновлювану енергетику – ще одна важливий крок, який повинні робити державний і приватний сектори, щоб із часом забезпечити стабільне виробництво й досягти глобальних кліматичних цілей. Наприклад, очікується, що міжнародні енергетичні компанії виділятимуть набагато більшу частку своїх грошових потоків і бюджетів капітальних вкладень на чисті технології. За словами Бассама Фаттуха, обсяг капіталу, що виділяється на відновлювану енергетику, вже став ключовим показником для багатьох інвесторів та неурядових організацій.

Так, зростання частки вітрової та сонячної енергії в енергетичній галузі робить ці види привабливими для інвестицій. Однак існують і певні виклики.

«Якщо ми поглянемо на вітрові ресурси у світі, то більшість із них розміщені в північній півкулі планети, проте найбільша потреба в них – у південній півкулі. Відповідні підприємства розташовані далеко від узбережжя, і це вимагає додаткових, плавучих технологій, щоб мати доступ до них. Після того як нам удасться доставити цю вітрову енергію за доступною ціною, перед нами постає завдання транспортувати її в різні куточки світу. Отже, ми маємо технологічні та географічні виклики. У нас також є проблеми з ланцюжком постачань і матеріалами, які нам потрібні для того, щоб мати можливість нарощувати обсяги відновлюваної енергетики», – говорить керівниця з розвитку відновлюваної енергетики у Великій Британії Шон Ллойд-Різ.

Є й інші зовнішні обставини, які можуть уповільнити розвиток сектору відновлюваної енергетики. Наприклад, у Великій Британії наразі розробляється сто гігават вітроенергетичних потужностей. Однак інфляція, як зазначає Шон Ллойд-Різ, спричинила деякі короткострокові проблеми: збільшення витрат на розробку та глобальні проблеми з ланцюжком постачань призвели до призупинення розробки деяких родовищ через їхню недоступність.

Ураховуючи всі перераховані проблеми, одним із найуспішніших довгострокових рішень на шляху до більш «зеленої» енергетики є нарощування бізнесу з виробництва зрідженого природного газу (ЗПГ). За словами директора з інтегрованого газу та видобутку компанії Shell, він відіграватиме вирішальну роль у збалансованому енергетичному переході, доповнюючи виробництво відновлюваної енергії. Однією з його основних переваг є те, що зріджений природний газ можна легко транспортувати, у такий спосіб розв’язуючи проблему нестачі таких природних ресурсів, як вітер чи сонце. Крім того, природний газ викидає приблизно на 50% менше вуглекислого газу, ніж вугілля, що робить його більш вуглецево-дружньою альтернативою в короткостроковій перспективі. Події останнього року лише зміцнили довгострокову траєкторію розвитку ЗПГ-індустрії: згідно з прогнозом Shell LNG Outlook 2023, імпорт ЗПГ до Європи зросте на 60% для заміщення російського газу.

Державне регулювання енергетичного балансу

Шон Ллойд-Різ вважає, що оскільки одночасно відмовитися від усіх викопних видів палива неможливо й невиправдано, розв’язанням проблеми їхніх викидів можуть стати вуглецеві податки або системи торгівлі квотами на викиди, запроваджені на державному рівні. Крім того, фахівчиня вважає, що уряди повинні подбати про те, щоб застарілі активи, які забруднюють атмосферу, були виведені з експлуатації якнайшвидше. Без допомоги держави декарбонізація не відбудеться з тією швидкістю, якої потребує світ. Тому вкрай важливо, щоб державний і приватний сектори працювали разом задля взаємної вигоди. Це забезпечить розумний розподіл ризиків, дасть змогу досягти масштабних інвестицій у нові технології та види палива, знизити витрати й зробити проєкти більш прибутковими.

У цій сфері Велика Британія є однією з країн, яка демонструє найбільший позитивний приклад. Вона спрямовує свої фіскальні стимули на розвиток відновлюваної енергетики через контрактний комерційний механізм, який гарантує довгострокову дію контрактів для розробників вітрових електростанцій. У США діє аналогічний закон про зниження інфляції, який приваблює інвесторів та розробників інфраструктури до сектору відновлюваної енергетики.

Цікавий досвід демонструє й Південна Корея, яка запровадила політику забезпечення місцевої складової в угодах про оренду морського дна та заохочення розвитку технологій. Попри брак ресурсів для того, щоб стати найбільшим регіоном розвитку вітроенергетики у світі, це дало змогу країні побудувати дуже потужний ланцюжок постачань, який обслуговує світові ринки. Таким чином, тенденція до підвищення стимулювання розвитку та використання відновлюваних джерел енергії з боку урядів, безумовно, існує.

Хоча сьогодні нафта й газ задовольняють більшу частину світового попиту на електроенергію, експерти висловлюють сподівання, що до 2050 року вуглеводні будуть значною мірою декарбонізовані завдяки застосуванню таких технологій, як УЗВ, виробництва водню та ін. Ці можливості мають стати доступними та масштабними. Крім того, у світі простежується стрімке зростання розвитку альтернативних джерел енергії з низьким рівнем викидів – вітрової та сонячної. Отже, важливе зрушення вже відбулося, і є великі сподівання, що енергетичний перехід здійснюватиметься продумано й ефективно.

Джерела світлин: депозитарій компанії Shell