Біопальне — це відновлюване джерело енергії, для виробництва якого можуть використовуватися різноманітні органічні матеріали (кукурудза, цукрова тростина та ін.), а також органічні відходи тваринництва й домогосподарств. Саме тому потенціал для його виробництва мають практично всі країни світу. Попри це, очікується, що до 2025 року використання біопального покриватиме лише 5% енергетичних потреб автомобільного транспорту — найбільшого власного споживача. Чому його виробництво досі перебуває на етапі розвитку та чи є цей вид пального ключем до енергетичної сталості планети? Це питання обговорили експерти подкасту Shell (TheEnergyPodcast) в епізоді «Біопальне: що далі».

Більш чисте та енергоефективне за викопні джерела енергії

Однією з найбільших переваг біопального є значно нижчий вуглецевий слід від його виробництва й використання порівняно з викопними джерелами енергії. Біопальне першого покоління, сировиною для якого є спеціально вирощені сільськогосподарські культури, має щонайменше дві переваги. З одного боку, самі рослини під час вирощування для виробництва біопального вбирають з атмосфери велику кількість вуглекислого газу. З другого — у результаті використання такого пального викиди CO2 в атмосферу є практично вдвічі нижчими за викиди від традиційних джерел енергії.

Саме тому використання біопального може бути наступним кроком до енергетичної сталості для галузей, в яких немає змоги повністю перейти на електричне живлення. І компанії, як-от Shell, допомагають цьому переходу відбутися.

Зокрема, 3% світового виробництва біопального забезпечує бразильська компанія Raizen, яка є спільним підприємством Shell та енергетичної компанії Cosan. На сотнях тисяч гектарів її угідь вирощують цукрову тростину, щоб згодом перетворити на етанол. Більшість потужностей підприємства зосереджена на виробництві етанолу першого покоління, що є альтернативою бензину: майже на всіх бразильських АЗС можна знайти як суміші етанолу й бензину, так і етанол у чистому вигляді, придатний для живлення автівки.

Крім цього, Raizen — єдина компанія у світі, яка в комерційних масштабах виробляє етанол другого покоління. Він є одним із найперспективніших напрямів у розвитку виробництва біопального, адже в якості біомаси для нього може використовуватися не лише врожай сільськогосподарських культур, а й відходи від них: у разі цукрової тростини — це багас (волокниста частина рослини після вилучення з неї соку). Для біопального другого покоління можуть використовуватися й інші відходи аграрної та деревообробної промисловостей: солома, трава, деревина тощо.

Утім, можливість утилізації відходів — не єдина перевага етанолу другого покоління: його використання дає змогу знизити викиди CO2 на 80% порівняно з етанолом першого покоління.

Відтак, один врожай сільськогосподарських культур підприємства, подібного до Raizen, можна використовувати для виробництва одразу кількох продуктів: з цукру тут виробляється етанол першого покоління, а з відходів цукрової тростини — етанол другого покоління. Та й це ще не все: за потреби, частину сировини можна спрямувати на виробництво харчового цукру, щоб згодом перетворити відходи харчової промисловості на біометан. Своєю чергою, останній може бути повторно використаний для задоволення енергетичних потреб виробництва або ж стати пальним для транспорту.

Перестороги щодо біопального

Незважаючи на перелічені переваги, експерти та екоактивісти висловлюють побоювання щодо наслідків розвитку біопального для планети.

Гленн Гуровіц, засновник та CEO організації з захисту довкілля MightyEarth, вбачає найбільший ризик від розвитку біопального у знищенні лісів. За його словами, близько 80 тис. квадратних кілометрів лісів у всьому світі було знищено лише для вирощування пальмової олії, що мало катастрофічний вплив на екологію. Попри те, що пальмова олія здебільшого використовується для виробництва їжі та косметики, екозахисник переконаний: саме заборона виробництва біопального з придатних для їжі культур може допомогти зупинити знищення лісів.

«Зменшення вирубки лісів є досить серйозною проблемою навіть зараз, коли йдеться про використання пальмової олії для задоволення базових потреб у харчових продуктах та засобах особистого догляду. Якщо додати до цього ще й практично необмежений попит на використання пальмової олії як пального, то це ще більше загострить проблему, — пояснює експерт. — Упродовж останніх десяти років нам уже вдалося знизити масштаби знищення лісів із 400 тисяч гектарів до менш ніж 40 тисяч гектарів на рік, та ми боїмося втратити ці досягнення. Можемо зупинити знищення лісів з тим попитом, який є зараз, проте буде справжнім викликом боротися з вирубкою, якщо попит постійно зростатиме».

Доктор Джем Вудс, викладач зі сталого розвитку Імперського коледжу Лондона, також зауважує, що глобальні наслідки виробництва та використання біопального для екології поки що не далися взнаки. Невідомо, наскільки більше земельних площ доведеться відвести під вирощування біомаси при експансії біопального і чи вдасться розширити виробництво так, щоб забезпечити стале управління угіддями.

Однак з огляду на високу продуктивність тієї самої пальмової олії та інших культур, що використовуються як біомаса, відмова від них не може бути кращим виходом. І навпаки, належне регулювання галузі, заохочення передових практик та пошук шляхів поліпшення виробництва й використання сировини для біопального видаються правильною стратегією.

Такий шлях обрали в Raizen. Супутникові знімки свідчать, що за весь час існування підприємство має нульовий показник знищення лісів на 100% площ. А завдяки технології виробництва етанолу другого покоління компанія зобов’язалася підвищити потужність виробництва з тієї самої посівної площі на цілих 50%.

Водночас доктор Джем Вудс наголошує, що не варто розглядати тему вирощування сільськогосподарських культур ізольовано: «Коли ми говоримо про сталість, не можна розглядати лише сталий розвиток вирощування врожаю. Ми також маємо враховувати, як те чи інше рішення впливатиме на викиди парникових газів».

Іншими словами, оцінюючи ризики, пов’язані зі зростанням попиту на біомасу, не варто забувати про переваги зменшення шкідливих викидів, яких можна досягнути, замінивши біопальним бензин і дизель.

Звісно, кінцевою метою енергетичного переходу є електрифікація всіх можливих галузей. Та поки індустрія прямує до цієї цілі, біопальне може стати хай і тимчасовою, однак ефективною відповіддю на проблеми зміни клімату.

Особливо актуально це для України з огляду на серйозні пошкодження енергосистеми, яка зазнає ударів впродовж війни. Згідно з нещодавньою заявою Мінагрополітики, наша країна має найбільший у Європі потенціал для розвитку виробництва біометану, адже близько 70% її території припадає на сільськогосподарські угіддя. Використовуючи весь потенціал виробництва біометану, Україна може покрити потреби у 100% імпортованого газу й навіть почати його експорт до країн ЄС.

Тож питання про те, яким буде майбутнє виробництва та використання біопального у світі та в Україні, наразі залишається відкритим. Хороша новина в тому, що розвиток у цьому напрямі має високий потенціал.

Джерело фото: депозитарій компанії Shell