Скорочення потужностей світових НПЗ на рекордні 3,8 млн барелів на добу у період з березня 2020 року до середини 2022 року та зростання попиту на пальне у постковідний період створюють умови для високих цін на пальне у довготривалій перспективі, повідомляє Reuters з посиланням на дослідження International Energy Forum та S&P Global.

Ринки моторного пального залишалися дефіцитного принаймні до середини 2020-х років, йдеться у дослідженні. Після ковідного зменшення потужностей НПЗ попит на нафту зріс на 5,6 млн барелів на добу: «Це чинить тиск на всі наявні нафтопереробні потужності, щоб вони працювали з високим рівнем завантаження та не відставали від попиту».

Водночас очікується, що до кінця 2023 року буде введено в експлуатацію близько 2 млн барелів на добу додаткових нафтопереробних потужностей. Хоча можливі затримки в цьому графіку, зазначається у звіті.

Ринки нафтопродуктів пережили різкі потрясіння після оголошення пандемії COVID-19 у березні 2020 року. Після різкого падіння попит почав відновлюватися в 2021-2022 роках, однак вторгнення Росії в Україну призвело до нових змін на ринку та стрибка цін на пальне. 

Це принесло НПЗ рекордні прибутки, однак навряд чи вони захочуть вкладати значні інвестиції у розширення своїх потужностей, вважають автори дослідження. Нафтові компанії побоюються знецінення нафтопереробних активів на тлі енергетичного переходу. 

Продажі електромобілів, які заряджаються від мережі, як очікується, зростуть з 6,6 млн 2021 році до 35,7 млн од. наприкінці поточного десятиліття. Ймовірно, це знизить попит на бензин і дизельне паливо на 4 млн барелів на добу.

Однак поки що ситуація залишається складною, оскільки цього року до падіння нафтопереробних потужностей додалося зменшення експорту пального з Росії та Китаю, йдеться у звіті. Санкції Заходу витіснили майже 3 млн барелів на добу російської продукції, для якої непросто знайти нові ринки збуту, але також її важко замінити. Тим часом експорт нафтопродуктів з Китаю впав на 30% порівняно з рівнем 2019 року, оскільки уряд країни надає пріоритет забезпеченню внутрішнього ринку.